Країна: Японія	Матеріал: Нікелева латунь
Краузе №: Y# 125	Маса: 7 г
Рік: 2010	Діаметр: 26,5 мм
Аверс/реверс: Медальне (0°)	Товщина: 1,81 мм

Обігова монета номіналом 500 єн 2010 року викарбувана у монетному дворі Японії (головний офіс в Осаці та філії у Сайтамі та Хіросімі). Монета у формі кола. Виготовлена з нікелевої латуні – Cu₇₂Zn₂₀Ni₈.

Гурт монети – шнуроподібний (нахилені засічки) (рис. 1). По краю з обох сторін монети виступає буртик.

Текст на монеті японською мовою.

Тираж – 407 000 000.

АВЕРС

На лицевій стороні монети по середині зображено гілку з цвітом і листям павловнії (рис. 2).

Павловнія, адамове, сапфірове або драконове дерево – все це назви однієї рослини, в ботанічній класифікації відомої як  павловнієві з однойменного роду та сімейства. Воно є справжнім лідером серед листяних порід за швидкістю зростання, має якісну деревину. Однак садівники та ландшафтні дизайнери цінують його не за це. Павловнія – дерево, що має неймовірно екзотичний і красивий вигляд, особливо в період цвітіння. Воно невибагливе в культурі, швидко росте, але теплолюбне.

Своєю гучною та незвичайною назвою дерево завдячує німецьким ученим: ботаніку  Йозефу Цуккаріні та медику Філіпу Зібольду. Відкривши та вперше описавши рослину після поїздки до Японії, вони дали йому ім’я на честь королеви Нідерландів, великої герцогині Люксембурга Анни Павлівни. Батьківщина дерева – Південно-Східна Азія, Лаос, В’єтнам, Тайвань. Рід включає чотири види, в садово-паркову культуру введено імператорський (або повстяний) різновид. Листопадне дерево павловнія має прямий стовбур з розлогою широкою кроною, листя велике (до 25-30 см у довжину). Декоративність дерева особливо вражає навесні, коли на ньому розпускається безліч великих блідо-бузкових трубчастих квіток, зібраних у прямостоячу волоть, що нагадує свічки. Густий аромат наповнює простір навколо, залучаючи комах-запилювачів. Визнано, що павловнія (Адамове дерево) є добрим медоносом, нарівні з акацією. Мед має виражений аромат, прозорий, легкий по текстурі, світлого відтінку.

У Китаї з давніх-давен відомі лікувальні властивості павловнії, фармацевти на промисловій основі виготовляють ліки з листя для поліпшення роботи нирок, печінки та жовчного міхура. Також речовини, що містяться у листі, благотворно впливають на легені.

Павловнія (конкретно P. tomentosa) відома японською як kiri (яп. 桐), також відоме як «дерево принцеси». Павловнія є гербом-мон прем’єр-міністра, а також служить державною печаткою Японії, яка використовується кабінетом і урядом Японії (тоді як хризантема є імператорською печаткою Японії). Це одна з мастей у картковій грі ханафуда, пов’язана з листопадом або груднем (у деяких регіонах порядок цих двох місяців змінюється на протилежний).

У квітці павловнії прихований мікротекст «NIPPON» – ЯПОНІЯ. Кожна літера слова «NIPPON» розміщена окремо (рис. 3).

З IV століття Японію називали Ямато, за назвою давньояпонської держави, яка контролювала більшу частину Японського архіпелагу. Ця держава мала дипломатичні відносини з Китаєм, де її зневажливо іменували Во (倭) – «край карликів». Під впливом сусідів стародавні японці вживали на письмі для позначення власної країни китайський ієрогліф «карлик», але читали його на свій лад – «Ямато».

Близько VII століття принизливу назву було змінено на нову, що вказувала на східне розташування Японії. Її записували трьома ієрогліфами «処出日» – «Країна, де сходить сонце». У VIII столітті цей запис спростили на «日本» – «Основа сонця». Початково обидва ієрогліфічні сполучення читали як «Ямато», проте згодом стали вимовляти на китайський лад – «Ніппон» (Nippon). З X століття слово «Ніппон» перетворилося на основне, яким позначали Японію як усередині країни, так і за кордоном. У французькій, іспанській та португальській мовах «Nippon» трансформувалося у «Japon» та, за їх посередництва, потрапило до української мови, перетворившись на «Японія».

З кінця XIX століття в Японії широко вживалося альтернативне прочитання слова «Ніппон» – Ніхон. У березні 1934 року, за ініціативи Міністерства культури Японії, японський уряд визнав таке прочитання помилковим, закріпивши за «Ніппон» офіційний статус. У чинній Конституції Японії від 1947 року формальною назвою країни визнано Ніппон-коку – «Японська держава».

У верхній частині монети у виділеному заштрихованому полі знаходиться напис «日本国» (ЯПОНСЬКА ДЕРЖАВА) (рис. 4). У нижній частині, також у виділеному заштрихованому полі – номінал написом: «五百円» (П’ЯТСОТ ЄН) (рис. 5).

Кругом монети, по периметру, рядом з буртиком щільно розміщені крапки – перли (рис. 6).

РЕВЕРС

На зворотній стороні у центральній частині монети зі зміщенням вверх вказано номінал числом «500» (рис. 7). У числі «500» прихований мікротекст «NIPPON» – ЯПОНІЯ. У кожній цифрі розміщено по дві літери (рис. 8).

В «нулях» приховане зображення «500円», яке розміщено на смужці, і видиме при освітленні під певним кутом (рис. 9).

Під числом номіналу – напис, що вказує на рік карбування монети: «平成二十二年» (22-й рік правління імператора Акіхіто) (рис. 10) – «2010».

По обидві сторони числа «500» зображено гілку тачибани: ліворуч з трьома плодами (рис. 11), праворуч – з двома (рис. 12).

Тачибана – вид рослин роду цитрусові родини рутові. Вічнозелений кущ. Поширений у Японії. Господарська культура. Інші назви – японський помаранч, помаранч-тачибана, японський мандарин.

Загальна висота коливається від 2 до 4 м. Гілки та листя ростуть щільно. Листя тверді, еліптичні, від 3 см до 6 см завдовжки. Має доволі великі білі квіти, схожі на квіти апельсина, та жовто-помаранчеві гладенькі плоди діаметром 3 см. Плоди доволі рясні й численні. Схожий на мандарини кінокуні і уншіу.

Поширено в Японії, островах Рюкю і Тайвані.

Тривалий час був дикорослим з гірських місцин Сікоку, Кюсю, західного Хонсю, була з часом одомашнена. Плоди сирими не їдять, оскільки вони доволі кислі, з них виготовляють мармелад тощо.

В японській культурі символізує довголіття, безсмертя і вічність. Часто зображується на родинних гербах. Низка міст Японії, поблизу яких росло з незабутніх часів обрали тачибану в якості свого символу.

Вікіпедія –>

У верхній частині, над числом (рис. 13), і в нижній, під написом (рис. 14), знаходяться листки бамбука.

Бамбук є однією з найдавніших рослин на планеті. Він старший за динозаврів, і за роки свого існування поширився по всіх куточках землі з кліматом, сприятливим для його росту. У країнах Сходу цю рослину використовують у меблевій промисловості, будівництві, медицині та кулінарії. Культура відноситься до родини Злакові, і у висоту досягає кількох десятків метрів.

Листя у цієї рослини, як правило, темно-зелене, списоподібне, вкрите легким, ледь помітним пушком.

Для жителів нашої країни бамбукове листя – це дивина. Воно має приємний смак, пікантну гіркуватість і цілком підходить для вживання. Смакові якості страв воно змінює на краще.

Особливо широко листя бамбука застосовується на кухні азіатських країн. З нього готують приправу для різних страв, засушують для подальшого використання в супах. У деяких країнах з листя заварюють чаї, які багаті на вітаміни. У деяких народностей прийнято використовувати це листя як посуд, який, після вживання основної страви, можна з’їсти. У нашій країні кухарі відомих ресторанів готують із цього продукту страви з начинкою, щось на зразок голубців. Як начинку можна використовувати м’ясо та рибу. Добре поєднуються листя з морепродуктами, соєю. Його можна додавати до овочевих салатів.

Кругом монети, по периметру, рядом з буртиком щільно розміщені крапки – перли (рис. 15).

ПРИМІТКА

Японські 500 єн – одна з найдорощих за номіналом монета у світі. Вперше її почали карбувати у 1982 році для заміни 500-єнової банкноти, яку продовжували використовувати до 1 квітня 1994 року.

Проблеми з підробкою монети виникли практично відразу ж – у тому ж році Південна Корея випустила монету в 500 вон, приблизно в 10 разів меншу вартість, але за вагою і розмірами практично таку ж, і за мінімальних змін її можна було використовувати в японських торгових автоматах, купуючи товари та отримуючи здачу звичайними японськими монетами. 500 вон була трохи важчою, але мала той же діаметр і була зроблена з такого ж сплаву. Для підробки було достатньо висвердлити маленькі дірки, зменшивши вагу – тоді автомати приймали їх як 500-єнові.

Через це у 2000 році випустили нові монети. У сплав додали цинк, щоб змінити електричний опір, вагу зменшили на 0,2 г, додали приховане зображення «500円» на смужках в «нулях», яке видиме при освітленні під певним кутом. Крім того, на обох сторонах при хорошому збільшенні можна побачити мікротекст – літери «N I P P O N», що означає «ЯПОНІЯ».