Задовго до того, як іспанці прийшли на Філіппіни, торгівля між першими філіппінцями та торговцями з сусідніх країн, таких як Китай, Ява, Борнео та Таїланд, велася через бартер. Незручність бартерної системи призвела до запровадження специфічного засобу обміну – ракушки каурі.

Проте Філіппіни природно багаті на золото. Ранні історичні записи свідчать про широке використання золота на Філіппінському архіпелазі до прибуття європейських колоністів. З IX століття з цього дорогоцінного металу почали виготовляти для обміну кільця (бартерні кільця) і перші місцеві форми монет під назвою пілонсіто (Piloncitos).

Бартерні кільця різняться за товщиною з подвійним призначенням: круглі порожнисті золоті кільця, які використовувалися кадатуаном і високопоставленою знаттю як сережки, і кільця як гроші для обміну. Вони також дуже схожі на перші монети, винайдені в королівстві Лідія на території сучасної Туреччини. Бартерні кільця були поширені на Філіппінах аж до XVI століття.

Термін «Пілонсіто» – це сучасне слово, яке використовують сучасні колекціонери антикваріату, які вважали, що конусоподібні шматки виглядають як цукор. Ранні історичні описи цього терміну включають іспанське «granitas de oro» (маленькі зерна золота) або просто будь-які місцеві мовні терміни, які використовувалися для позначення «золота» в ті часи.

На фото – пілонсіто X-XI століття (золото, 2,2 г, 9 мм), політія Ма-ї

Пілонсіто – це невеликі «намистоноподібні» шматочки золота, які використовувалися як валюта між IX-м і XII-м століттями на Філіппінах. Вони такі маленькі, що деякі мають розмір кукурудзяного зерна і важать від 0,09 до 2,65 грамів чистого золота, великі Piloncitos важать майже 1/10 частину таеля. Ці золоті шматки були викопані по всьому Філіппінському архіпелагу: Мандалуйонг, Батаан, береги річки Пасіг, Батангас і Маріндук на Лусоні; Самар і Лейте на Вісаях; і в деяких районах на Мінданао. Вони виникли, коли зростання торгівлі зробило бартер незручним.

На одній стороні цих «намистоноподібних» монетах зображено букву писемності байбаїн (алібата), що позначала звук «МА» – по одній із гіпотез знак позначав назву одного з філіппінських островів. Зворотна сторона не містила символів, гладка.

Первісною срібною грошовою одиницею була рупія, відома в місцевих жителів як саляпі. Ці срібні монети привезені на Філіппінський архіпелаг в результаті торгівлі з Індією та Індонезією.

Перший писемно засвідчений візит європейців – це прибуття Фернана Магеллана. 16 березня 1521 він помітив острів Самар і висадився наступного дня на острові Гомонгон (тепер частина муніципалітету Гуюан, що у Східному Самарі). Іспанська колонізація почалася з прибуття 13 лютого 1565 року експедиції Мігеля Лопеса де Легаспі з Мексики. Він заснував на Себу перше постійне поселення. У результаті військово-морських експедицій 60-70-х рр. XVI ст. під іспанську владу підпала північна і центральна частина архіпелагу, створюючи першу єдину політичну структуру, відому як Філіппіни, названу на честь короля Філіпа II (1565). Іспанське колоніальне правління обернулося введенням християнства, зводу законів і залишило по собі найстаріший із сучасних університетів Азії. Філіппінами правило Віце-королівство Нової Іспанії з центром у Мексиці. Після цього колонією безпосередньо керувала Іспанія.

Іспанське срібне песо вартістю 8 реалів було вперше введено експедицією Магеллана в 1521 році та привезено у великих кількостях манільськими галеонами після завоювання Філіппін у 1565 році.

На фото – 1/2 реала 1572-1589 років (срібло 0.931, 1,69 г) (Король Філіп II), Віце-королівство Нова Іспанія

Найдавніші срібні монети, привезені галеонами з Мексики та інших іспанських колоній, мали форму грубо вирізаних качанів або макукін (cobs or macuquinas). Ці монети зазвичай містили хрест з одного боку та іспанський королівський герб з іншого. Місцеві жителі їх назвали «хіліс-каламай» через їхню схожість із розплющеними рисовими коржами.

Місцеві саляпі продовжували використовуватися під іспанським правлінням як монета 4 реала або 1/2 песо. Крім того, іспанські золоті монети 8 ескудо також були введені з ідентичною вагою до іспанського долара, але вартістю 16 срібних песо.

Починаючи з 1726 року грубо вирізані монети були замінені машинним карбуванням монет під назвою Columnarios (долари-стовпи) або dos mundos (два світи), що містили 27,07 грамів чистого срібла 0,917 (переглянутою до 0,903 проби у 1771 році). На монеті, яка цінується за красу дизайну, зображено подвійні короновані кулі, які символізують іспанське панування над Старим і Новим Світом, звідси й назва «два світи». Він також відомий як Мексиканський стовповий долар або Колумнарії через дві колони, що обрамляють глобуси.

Ці стовпчасті долари широко ходили не лише на Філіппінах, а й у всьому світі в XVIII-му та XIX-му століттях завдяки своїй красі дизайну, незмінності ваги та тонкості, загальному визнанню серед торговців у всьому світі та зубчастому краю, який запобігав відрізанню дорогоцінного металу.

Срібні монети карбувалися номіналом 8 реалів (1 долар США) і 4, 2, 1 і 1⁄2 реала. Золоті монети випускалися номіналом 8 ескудо (16 доларів США) і 4, 2, 1 і 1⁄2 ескудо. Невелику монету також вносили шляхом розрізання цілої монети номіналом 8 реалів, найчастіше на вісім клинів вартістю 1 іспанський реал кожен.

Султанат Сулу (малайська ісламська держава, що існувала в XV-XIX століттях, сьогодні є частиною Філіппін, Малайзії, Індонезії) на найпівденніших островах Філіппінського архіпелагу активно брав участь у бартерній торгівлі з арабами, ханьськими, борнейськими, молуккськими та британськими торговцями. Султани випускали власні монети ще в V столітті. Монети султана Азимуда Діна виготовлені з недорогоцінних металів, олова та сплаву срібла, з написами арабською мовою та датовані 1148 роком хіджри, що відповідає 1735 році християнської ери.

Першою історично задокументованою мідною монетою, виготовленою на Філіппінах, була барилья, датована 1766 роком. 

На фото – 1 барилья 1766 року (мідь, 19 мм) (Король Карл III), Іспанські Філіппіни

На іспанських Філіппінах через брак готівкових розмінних грошей колоніальна влада в Манілі за наказом уряду Іспанії в середині XVIII століття приступила до карбування дрібних мідних монет. Вони отримали назву «куарто» або «барилья». Це були перші монети європейського типу, викарбувані на Філіппінах. Від цього пішли філіппінські слова «kwarta» (синонім грошей загалом) і «barya» (дрібні гроші).

У той час дон Домінго де ла Сьєрра, старший регідор муніципальної ради, попросив дозволу на виготовлення цих монет через дефіцит дрібних монет у Манілі. Прохання Сьєрри було задоволено з умовою, що карбуватиметься лише 5000 песо, і що барилья мають використовуватися лише для дрібних платежів. Монета дрібна кругла мідна, приблизно 18 мм в діаметрі. На аверсі зображено замок у колі в центрі та корону вгорі, а легенда навколо: «CIUDAD D MAN. 1766». На реверсі зображено щит у короні з морським левом, який тримає меч. Цифра «1» розташована праворуч на щиті, а ліворуч монограма «BA», яку можна інтерпретувати як переплетені літери «B» і «A» або «B», «A» і « R». Ця монета мала вартість однієї грани томіна, або 1/1 2 реала. (Томін становив 1/8 песо, або еквівалент одного реала, і ділився на 12 грано)

У 1837 році було видано наказ про те, що 20 кварто зараховувалися до одного реалу (отже, 160 кварто за песо). Виробництво монет було налагоджено на монетному дворі у фортеці Інтрамурос у Манілі.

Припинення офіційного карбування мідних куарто в XIX столітті було частково пом’якшено фальшивими монетами в два куарто (вартістю 80 песо), виготовленими мідно добувними підприємствами Ігорот у Кордильєрах і прийнятими в обіг рештою країни.

На початку XIX століття більшість іспанських колоній у Центральній і Південній Америці повстали та проголосили незалежність від Іспанії. Вони випустили срібні монети з революційними гаслами та символами, які дійшли до Філіппін. Іспанські урядовці на островах боялися, що революційні гасла підбурять філіппінців до повстання. Таким чином, вони видалили написи шляхом контрштампуванням монет зі символами F.7.o або YII.

У 1828-1837  роках на Філіппінах контрштампували монети з іспанських колоній Мексики, Перу і Болівії. На фото рядом монета з Перу контрштампована – короновані символи «F.7.o» поверх стоячої Свободи, яка тримає щит і посох.

На фото – 2 реала 1826 року (срібло 0.903, 6,77 г) (Король Фердинанд VII), Іспанські Філіппіни

Іспанська золота онза (або монета номіналом 8 ескудо) мала таку ж вагу, як іспанський долар, але офіційно оцінювалася в 16 срібних песо, таким чином ставлячи песо на біметалічний стандарт із співвідношенням золото/срібло 16. Його розбіжність із вартістю золота в міжнародній торгівлі займав важливе місце під час триваючих грошових криз XIX століття.

Каліфорнійська золота лихоманка 1848-1855 рр. призвела до того, що золота онза, офіційно оцінена в 16 песо, коштувала лише близько 15 песо на міжнародному рівні, і насправді вона зазнавала знецінення в 33% при оплаті китайським торговцям, які постійно рахували у срібних песо. Оскільки іспанський уряд продовжував отримувати ці золоті онзи як 16 песо, зрештою настав час, коли срібні песо стали дефіцитними, і в обігу залишилися лише золоті монети номіналом 16 песо.

Щоб виправити цю шкоду в монетарній ситуації, королева Ізабелла II видала указ у 1857 році, наказуючи заснувати Casa de Moneda de Manila (або манільський монетний двір) на Філіппінах для карбування золотих монет номіналом 1, 2 і 4 песо відповідно до іспанських стандартів (монета 4 песо  становить 6,766 грамів 0,875 золота). Перші золоті монети були викарбувані в 1861 році. У тому ж році королівський указ наказав карбувати срібні монети в 50, 20 і 10 сентимо з латиноамериканських монет також за іспанськими стандартами (100 сентимо містять 25,98 г срібла 0,900). З тих пір ціна на срібло впала, і перші срібні монети були викарбувані в 1864 році.

Відносний надлишок золота на Філіппінах закінчився із запровадженням золотого стандарту в більшості країн Європи після 1871 року та подальшим підвищенням міжнародного співвідношення золото/срібло вище 16. Це було ще більше посилено указом 1876 року, який підтвердив, що мексиканське песо є законним платіжним засобом на Філіппінах і обмінюється на золоту онзу за 16 срібних песо. Зростання вартості золотої онзи за кордоном вище 16 песо незабаром зробило імпорт мексиканських доларів в обмін на золоті монети прибутковою справою. Хоча в 1877 році генерал-губернатор намагався зупинити відтік золота, обмеживши статус законного платіжного засобу мексиканського срібла, до 1884 року золоті монети повністю зникли.

Дефіцит мідних монет до 1857 року було вирішено підробленими монетами в 2 куарто (вартістю 1/80 песо), виготовленими міднодобувними підприємствами Ігорот у Кордильєрах.

На фото – 4 песо 1861 року (золото 0.875, 6,77 г, 21 мм) (Королева Ізабелла II), Іспанські Філіппіни

Першими паперовими грошима, що були в обігу на Філіппінах, були філіппінські песо фуерте, випущені в 1851 році першим банком країни El Banco Español Filipino de Isabel II. Будучи біметалічним і конвертованим у срібні песо або золоті онзи (8 ескудо), його обсяг у 1 800 000 песо був невеликим порівняно з приблизно 40 000 000 срібними песо в обігу наприкінці XIX століття.

Отже, XIX століття закінчилося тим, що філіппінський песо все ще офіційно використовувався за біметалевим стандартом, який дорівнював або срібному мексиканському песо (вагою 27,07 грама 0,903 проби, або 0,786 тройської унції XAG), або 1/16 золотої онзи (вагою 1,6915 грама 0,875 проби, або 0,0476 тройської унції XAU). Проте золотий песо відтоді зріс у ціні приблизно до два срібних песо. Крім того, пробу філіппінських дробових срібних монет було зменшено з 0,900 до 0,835, що погіршило якість місцевої валюти, а введення в обіг срібних монет Альфонса XIII в 1897 році мало покращило обмінну вартість песо. Такі мексиканські та іспано-філіппінські монети залишалися в обігу, поки їх не було демонетизовано після введення нового американо-філіппінського песо в 1903 році.

Іспанське панування на Філіппінах закінчилося 1898 року поразкою Іспанії в Іспансько-американській війні. У цій обстановці 12 червня 1898 Філіппіни проголошено незалежною республікою.

Філіппінська республіка 1898 року під керівництвом генерала Еміліо Агінальдо випустила валюту, забезпечену природними ресурсами країни. Два типи мідних монет номіналом 2 сентаво були викарбувані в арсеналі Малолос. На острові Панай також були випущені революційні монети 1 сентаво з примітивним оформленням (голова в шоломі на одній стороні та сонце, укладене в трикутник, на іншій).

Паперові купюри в 1 і 5 песо, підписані Педро Патерно, Маріано Лімджапом і Телесфоро Чуідіаном, були надруковані та вільно розповсюджувалися. Вони були вилучені з обігу та оголошені незаконною валютою після капітуляції генерала Агінальдо американцям.

Революційні купюри в один песо та п’ять песо, надруковані як Republika Filipina Papel Moneda de Un Peso та Cinco Peso, були у вільному обігу. Банкноти та монети, випущені 1899 року революційним урядом генерала Агінальдо, були першою національною валютою незалежних Філіппін.

На фото – банкнота 1 песо 1899 року, Республіка Філіппіни

В результаті американо-філіппінської війни 1899-1901 рр. Філіппіни стали територією Сполучених Штатів. Війська США придушили Філіппінську революцію під проводом Еміліо Агінальдо. Щоб управляти Філіппінами, Сполучені Штати заснували т. зв. Острівний уряд.

З приходом американців у 1898 році були створені сучасні банківська, валютна та кредитна системи, що зробило Філіппіни однією з найпроцвітаючих країн Східної Азії. Американці запровадили для Філіппін грошову систему, засновану на золоті, і прив’язали філіппінський песо до американського долара у співвідношенні 2:1. У 1903 році Конгрес США схвалив Закон про карбування монет для Філіппін.

Монети, випущені за системою, мали малюнки філіппінського гравера та художника Мелесіо Фігероа. Карбувалися монети номіналом 1/2, 1, 5, 10, 20, 50 сентаво та 1 песо. Монети в 1/2 і 1 сентаво викарбувані в бронзі, 5 сентаво в міді (75%) – нікель (25%), монети в 10, 20, 50 сентаво і песо викарбувані в срібній композиції. З 1903 по 1906 рік срібні монети мали вміст срібла 90%, тоді як монети, викарбувані після 1906 року, мали зменшений вміст срібла 75% для 10-50 сентаво та 80% для 1 песо. В обох випадках срібло було леговано міддю.

Зворотна сторона цих монет майже не змінювалася протягом 1903-1945 років. Монети в 1/2, 1 і 5 сентаво зображують філіппінця, що стоїть навколішках біля ковадла з молотом. Він знаходиться ліворуч (на передньому плані), а на правій стороні (на задньому плані) – киплячий вулкан, гора Майон, увінчана кільцями диму. Ця фігура є алегорією наполегливої праці, яку виконують корінні жителі Філіппін, щоб побудувати власне майбутнє.

На срібних монетах американці зображували алегоричну фігура Свободи. Багато хто вважає, що це донька дизайнера монет Мелесіо Фігероа – Бланка. Малюнки Фігероа присутні на монетах філіппінського песо до 1960-х років.

На фото – 10 сентаво 1912 року (срібло 0.750, 2 г, 17 мм), Адміністрація США на Філіппінах

Реверс монет номіналом 10, 20, 50 сентаво та 1 песо подібний, на них зображена фігура Свободи, що стоїть – жіноча фігура, яка б’є молотком по ковадлу. Це було зроблено, щоб показати роботу, яку роблять американці для побудови кращих Філіппін.

Аверс монет буває двох різновидів. Перші монети були викарбувані, коли острови були територією США, і на них зображено герби територій США – ширококрилий орел, що сидить на щиті, розділеному на два регістри. Верхній регістр має 13 зірок, а нижній – 13 вертикальних смуг. Дата відображається внизу, а напис «Сполучені Штати Америки» – вгорі.

Коли Філіппінські острови стали американською Співдружністю, на монетах карбувався герб Співдружності, який складався з набагато меншого орла з піднятими догори крилами, який стоїть над щитом із загостреними кутами, над сувоєм із написом «Співдружність Філіппін».

Монети карбувалися на монетних дворах у Філадельфії, Сан-Франциско, Денвері та (після відкриття в 1920 році) Манілі. Більшість монет, викарбуваних на монетному дворі Манілі, були випущені після 1925 року.

Перейменування El Banco Espanol Filipino на Bank of the Philippine Islands у 1912 році відкрило шлях для використання англійської мови замість іспанської на усіх банкнотах і монетах, випущених до 1933 року. Починаючи з травня 1918 року сертифікати казначейства замінили серію срібних сертифікатів і було додано банкноту в 1 песо.

Японське окупаційне песо (песо японського уряду) – окупаційна валюта, що випускалася в 1942-1945 роках Японською імперією для використання на окупованій в роки Другої світової війни території Філіппін. На всіх купюрах вказана серія «P» (Філіппіни)

На фото – банкнота 5 песо 1942 року, Японський уряд на Філіппінах

Під час Другої світової війни Філіппіни були окуповані японцями (1942-1945). 8 грудня 1941 року японські війська висадилися на острові Батан, а 10 грудня – на островах Камігуїн і Лусон. В результаті Філіппінської операції до червня 1942 року весь Філіппінський архіпелаг був окупований японськими військами.

У ході Філіппінської операції японцям дісталося порядку 20,5 млн американських доларів, а також величезна кількість іншої іноземної валюти і дорогоцінних металів. Конфіскувавши всю тверду валюту, японці використовували її для закупівлі стратегічних матеріалів на міжнародному ринку, для заміни ж її на місцевому ринку були випущені окупаційні гроші, що мали те ж найменування, що і замінена ними місцева валюта. У 1942 році випускалися банкноти номіналом 1, 5, 10 і 50 сентаво, а також 1, 5 і 10 песо. У 1943 році були випущені нові варіанти купюр номіналом в 1, 5 і 10 песо, а в 1944 році в обігу з’явилися купюри номіналом 100 песо, а незабаром інфляція змусила надрукувати банкноти номіналом в 500 песо. Перед кінцем війни японці приступили до випуску банкнот номіналом 1000 песо.

1945 року військовики США вигнали японців з Філіппінського архепилагу. Манільський договір 1946 року встановив незалежну Філіппінську Республіку. Незалежність від США була надана Філіппінам 4 липня 1946 року (у День Незалежності США), було укладено договір про взаємини США та Філіппін. Першим президентом Третьої республіки – Незалежної Республіки Філіппіни став Мануель Рохас.

Еволюція грошових знаків незалежних Філіппін проходила під гаслом – «Нація, яка керує своєю долею». Здобувши незалежність від Сполучених Штатів після закінчення Другої світової війни, країна використовувала як валюту старі банкноти, але з написом «Перемога» поверх зворотної сторони. З заснуванням Центрального банку Філіппін першими випущеними 1951 року грошовими знаками стали банкноти «англомовної» серії, надруковані британською компанією «Thomas de la Rue». Перша серія банкнот незалежної країни складалася з 5, 10, 20, 50 сентаво, 1/2, 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 песо. На аверсі цих банкнот зображені видатні діячі культури і політики Філіппін.

Банкноти «англійської» серії були надруковані в 1949 році, введені в обіг у 1951, а вилучені з 28 лютого 1974 року. 5, 10 і 20 сентаво спочатку друкувалися фірмою «Security Banknote Company», потім, як і всі інші банкноти цієї серії – фірмою «Thomas De La Rue».

На фото – банкнота 200 песо 1949 року, Філіппіни

Після надання Філіппінам незалежності в 1946 році монети для Філіппінської Республіки не карбувалися до 1958 року, за винятком невеликого срібного пам’ятного випуску в 1947 році на честь генерала Дугласа Макартура. Всього було викарбовано 200 000 монет номіналом 50 сентаво (срібло 0.800, 10 г) і 100 000 монет номіналом 1 песо (срібло 0.900, 20 г) із зображенням генерала на аверсі та національним гербом на реверсі. Викарбувані на монетному дворі Сан-Франциско, вони мають позначку монетного двору «S» під датою.

З 1958 року паперові «сентимо» почали замінювати на монети. Ці монети карбувалися Монетним двором Філадельфії (США) з 1958 по 1963 рік, а потім Королівським монетним двором в Англії та Vereinigte Deutsche Metallweke у Західній Німеччині (ФРН) в 1965 (датовані 1964) і 1966 роках.

На аверсі цих монет зображено Герб Філіппін, а зображення на реверсі взято з монет періоду Адміністрації США – номінали 1 і 5 сентимо зображують філіппінця біля ковадла з молотом, а на номіналах 10, 25 і 50 сентимо – фігура Свободи, що стоїть (жінка, яка б’є молотком по ковадлу).

«Філіпінізація» монет та банкнот розпочалася наприкінці 1960-х років. В 1967 році представлена наступна серія монет, представляючи образи різних філіппінських національних героїв і використовуючи тагальську (або «філіппінську») мову, тому її називають серією «Філіпіно». Розміри монет зменшено. Ці монети були викарбувані різними монетними дворами США, за винятком 50 сентимо, датованих 1972 роком, які були викарбувані в Сінгапурі, і кількох пам’ятних випусків, викарбуваних монетним двором в Канаді. У 1972 році монету номіналом 1 песо було знову введений в обіг.

Республіка Філіппіни повернулась до карбування монети номіналом 1 песо після 60 років від останнього його  випуску (1912 року).

На фото – 1 песо 1972 року (нікелева латунь, 14,45 г, 33 мм), Філіппіни

Банкноти серії «Філіпіно» – назва, яка використовується для позначення філіппінських банкнот, випущених Центральним банком Філіппін з 1969 по 1973 рік, під час правління президента Фердинанда Маркоса. На зміну їй прийшла серія банкнот «Ang Bagong Lipunan» (ABL, «Нове суспільство»), з якою вона мала схожий дизайн. Найменший номінал серії – 1 песо, а найвищий – 100 песо. Ця серія являв собою радикальну зміну «англійської» серії. Купюри зазнали філіпінізації та зміни дизайну. Після оголошення прокламації № 1081 від 23 вересня 1972 року Центральний банк демонетизував існуючі банкноти (як англійської, так і філіппінської серії) 1 березня 1974 року відповідно до Указу Президента № 378. Усі невипущені банкноти було відправлено назад на завод «De La Rue» у Лондоні для нанесення надпису «ANG BAGONG LIPUNAN» на зону водяного знаку та овального геометричного малюнка безпеки.

1975 році була випущена нова серія монет, в доповнення серії банкнот «Ang Bagong Lipunan». Номінал 50 сентимо було скасовано, а його місце зайняв новий випуск 5 песо. Ці монети постачали різні монетні двори, зокрема Королівський монетний двір в Англії та Vereinigte Deutsche Metallweke у Західній Німеччині (ФРН), монетні двори Філадельфії та Сан-Франциско в США, монетний двір Франкліна (приватний монетний двір також у США), монетний двір Шерріта в Канаді, і, нарешті, власний монетний двір Філіппін, коли він був відкритий і зміг карбувати монети. З цього моменту філіппінський монетний двір (Bangko Sentral Pilipinas, «BSP») випускав майже всі філіппінські монети.

7 вересня 1978 року було відкрито друкарню в Кесон-Сіті для виробництва банкнот.

Зміни у філіппінській монетній системі відбулися 1983 року, коли в обіг надійшли монети серії «Флора та фауна». На монетах уперше з’явився національний філіппінський колорит – окрім зображення різних філіппінських національних героїв, на зворотній стороні почали зображати різноманітні рослини та тварини, що є національними символами для країни. Знову введено номінали в 50 сентимо і вперше викарбовано номінал 2 песо (у формі десятикутника).

На реверсі монет серії «Флора та фауна» зображено: 1 сентимо – морський равлик, 5 сентимо – орхідея Ванда Сандера (на Філіппінах її називають Waling-waling), 10 сентимо – філіппінський бичок, 25 сентимо – філіппінський метелик, 50 сентимо – гарпія філіппінська, 1 песо – тамарау, 2 песо – кокосова пальма, 5 песо – гілка дерева Нарра (Pterocarpus indicus).

На фото – 25 сентимо 1985 року (латунь, 3,9 г, 21 мм), Філіппіни

Банкноти нового дизайну, випущені 1985 року, які замінили серію ABL, друкували в номіналах 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 песо.

Протягом 1991-1994 років випускались монети серії «Покращена флора та фауна», де були зменшені розміри номіналів 25 і 50 сентимо, 1 і 2 песо. Монета 2 песо зазнала змін у дизайні, стала круглою.

У 1995 році була представлена нова серія монет «BSP». Ця серія є законним платіжним засобом після 2 січня 1998 року, коли Bangko Sentral ng Pilipinas випустив циркуляр BSP № 81, який закликав до демонетизації всіх попередніх існуючих монет Центрального банку, викарбуваних до 1995 року. Монети цієї серії спочатку включали 1, 5, 10 і 25 сентимо, 1 і 5 песо. У 2000 році замість купюри в 10 песо була додана біметалева монета в 10 песо. На аверсі серії монет «BSP» зображено логотип Центрального банку Філіппін, окрім номіналу 5 сентимо, яка карбувалася з отвором в середині.

У 2009 році Центральний Банк Філіппін оголосив про те, що він розпочав масштабну модернізацію банкнот та монет для подальшого покращення функцій безпеки та підвищення довговічності грошових знаків. Підсумком роботи спеціальної комісії Центробанку став випуск національної валюти нового покоління (The New Generation Currency). Ця назва використовується для позначення банкнот філіппінського песо, надрукованих з 2010 року та монет, що випускаються з 2018 року. Центральний Банк Філіппін почав випуск першої партії нових банкнот 16 грудня 2010 року.

Банкноти випускаються з факсимільним підписом президента країни Родріго Дутерте та керуючого Центрального Банку. У грошовий обіг введено шість номіналів банкнот: 20, 50, 100, 200, 500 та 1000 песо.

В оформленні банкнот нового покоління, розроблених Studio 5 Designs and Design Systemat у 2010-2017 роках, використано портрети видатних філіппінців та зображення знаменитих пам’яток природи та представників фауни Філіппінських островів. Банкноти друкувалися у Франції фірмою Oberthur Technologies. Волокна міцевої рослини абака використовується для виготовлення банкнотного паперу для національної валюти, оскільки абака є частиною культурної спадщини країни.

На фото – банкнота 100 песо 2012 року, Філіппіни

Станом на середину 2018 року було випущено 33 пам’ятні банкноти з надруками та 3 банкноти з оригінальним дизайном.

29 листопада 2017 року Центральний Банк Філіппін оголосив про випуск першої монети з серії нового покоління для обігу (The New Generation Currency), починаючи з грудня 2017 року. На честь 154-ї річниці народження Андреса Боніфаціо першою монетою була випущена – монета зі сталі з нікелевим покриттям номіналом 5 песо із зображенням Боніфачо на аверсі замість Еміліо Агінальдо. На реверсі зображено Tayabak і новий логотип BSP. Решта монет серії NGC були представлені 26 березня 2018 року: 1, 5 і 25 сентимо та 1, 5 і 10 песо.

В одному сегменті аверса монет сентимо на тлі стилізованого прапора (сонце та три зірки) вказано назву країни емітента. В іншому сегменті аверса – позначення номіналу та рік випуску. Реверс монет сентимо також розділений на два сегменти. В одному розміщено зображення квітки або суцвіття рослини, що росте на Філіппінах, в іншому – логотип Центробанку Філіппін.

Оформлення монет песо також сегментовано. В одному сегменті аверсу зображено портрет національного героя Філіппін та вказано назву країни-емітента. В іншому сегменті – позначення номіналу та рік випуску. На сегментах реверсу також зображено рослини та логотип Центрального банку.

Монета номіналом 20 песо була додана до серії NGC 17 грудня 2019 року, щоб замінити банкноту номіналом 20 песо біметалевою монетою, яка могла б прослужити в обігу на 10-15 років довше. Того ж дня випущено в обіг монету номіналом 5 песо з новим дизайном (форма дев’ятикутника).

З 2017 року монету номіналом 5 песо часто путали з 1-песовою монетою, оскільки вони були похожі за дизайном і розміром (5 песо була чуть більша і важча). У вересні 2019 року Бенджамін Діокно (губернатор BSP) вирішив змінити форму для номіналу 5 ₱, а в грудні того ж року нова монета 5 ₱ була викарбувана.

На фото – 5 песо 2019 року (сталь з нікелевим покриттям, 7,4 г, 25,5 мм), Філіппіни

У Філіппінах використовується режим плаваючого валютного курсу. Критерієм ефективності курсової політики (курсовий якір) виступають показники інфляції.

На даний час в обігу перебувають банкноти номіналом 20, 50, 100, 200, 500, 1000 песо і монети номіналом 1, 5, 10, 25 сентимо, 1, 5, 10, 20 песо.