Країна: Велика Британія	Матеріал: Біметал: центр - мідь-нікель, кільце - нікелева латунь
Краузе №: KM# 1056	Маса: 12,0 г
Рік: 2005	Діаметр: 28,4 мм
Аверс/реверс: Медальне (0°)	Товщина: 2,5 мм

Пам’ятна монета номіналом 2 фунти 2005 року приурочена до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни. Монета викарбувана у Королівському монетному дворі Ллантризант (Уельс, Великобританія) в 2005 році у формі кола. Для виробництва монети використано біметал: центр («білий») – сплав мідь і нікелю (Cu₇₅Ni₂₅), а кільце («жовте») – сплав міді, цинку і нікелю (нікелева латунь – Cu₇₆Zn₂₀Ni₄).

Друга світова стала наймасштабнішою та найкривавішою війною в історії людства, великим переламом ХХ століття, що докорінно змінив політичну карту і соціальну структуру світу.

1 вересня 1939 року Третій Рейх та Словацька республіка розпочали військову операцію проти Польської Республіки. У відповідь Велика Британія і Французька Республіка (а слідом за ними й залежні від них країни), згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, 3 вересня 1939 року оголосили війну Третьому Рейху, з локального конфлікту між Німеччиною та Польською Республікою війна переросла у світову.

Друга світова війна в Європі закінчилася фактично капітуляцією німецької армії 8 травня 1945 року, а формально – через місяць – 5 червня 1945 року. Японія капітулювала лише 2 вересня 1945 року, і саме цей день став справжнім завершенням Другої світової війни.

Велика Британія брала участь у Другій світовій війні від самого її початку 1 вересня 1939 року (3 вересня 1939 року Велика Британія оголосила війну Німеччині) і до кінця (2 вересня 1945 року)

Хоча Великобританія не була завойована, однак вона зазнала інтенсивних бомбардувань, як вдень, так і вночі німецькою авіацією. За даними Вінстона Черчилля, збройні сили Великої Британії за роки Другої світової війни втратили вбитими та зниклими безвісти 303 240 чоловік, а разом з домініонами, Індією та колоніями – 412 240 чоловік. Втрати цивільного населення склали 67 100 чоловік, втрати риболовецького та торгового флоту – 30 000 чоловік.

Гурт монети – ребристий з написом «• IN VICTORY MAGNANIMITY IN PEACE GOODWILL» (• У ПЕРЕМОЗІ ВЕЛИКОДУШНІСТЬ, У МИРІ ДОБРА ВОЛЯ) (рис. 1) – уривок з цитати Вінстона Черчілля. По краю монети на аверсі і реверсі виступає буртик.

In War – Resolution. In Defeat – Defiance. In Victory – Magnanimity. In Peace – Goodwill.

У Війні – Рішучість. У Поразці – Мужність. У Перемозі –  Великодушність. У Мирі – Добра Воля.

Одна з найгучніших цитат Вінстона Черчилля. Ця фраза є найбільш відомою як епіграф до книги «Друга світова війна».

Книга «Друга світова війна» (англ. – «The Second World War») – історія Другої світової війни в 6 томах, написана Вінстоном Черчиллем. У книзі Черчилль детально аналізує події, які після Першої світової привели до реваншизму в Німеччині. Розповідь про події війни ведеться з точки зору британського прем’єр-міністра. Велика кількість включених документів, таких як листування з американським президентом Рузвельтом та Сталіним, поєднується з проникливими авторськими коментарями. Вінстон Черчилль визначив девіз книги як «У Війні – Рішучість, у Поразці – Мужність, у Перемозі –  Великодушність, У Мирі – Добра Воля» (англ. – «In War – Resolution. In Defeat – Defiance. In Victory – Magnanimity. In Peace – Goodwill.»).

Особистий секретар Черчилля, сер Едвард Марш, згадує, що ця цитата датується відразу після Першої світової війни, як можливий військовий меморіал (у своїй книзі спогадів «Кількість людей» («A Number of People») (1939), с. 152).

Коли Велика війна закінчилася, він одного разу написав лапідарну епіграму про дух, властивий великій нації під час війни та миру: «У Війні – Рішучість, у Поразці – Мужність, у Перемозі –  Великодушність, У Мирі – Добра Воля» – з книги Едварда Марша «Кількість людей».

Мова тексту на монеті – англійська.

Дизайнери монети: лицевої сторони – Ян Ранк-Бродлі, зворотної – Роберт Елдертон.

АВЕРС

На лицевій стороні у центрі монети («білій» частині) зображено четвертий портрет (див. примітку нижче) королеви Великобританії Єлизавети II у тіарі «Від дівчат Великої Британії та Ірландії», профіль праворуч.

Єлизавета II (нар. 21 квітня 1926, Лондон, Англія, Британська імперія) – панівна королева і голова держави Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та ще 14-ти країн Співдружності націй – Канади, Австралії, Нової Зеландії, Ямайки, Багамських Островів, Гренади, Папуа Нової Гвінеї, Соломонових Островів, Тувалу, Сент-Люсії, Сент-Вінсенту і Гренадин, Антигуа і Барбуди, Белізу, Сент-Кіттсу і Невісу. У всіх цих країнах, окрім Сполученого Королівства, її представниками є генерал-губернатори, яких вона призначає.

Королева Англії народилася в 1926 році у сім’ї старшої дочки принца Альберта, герцога Йоркського (майбутнього короля Георга VI, 1895-1952 рр.) і леді Єлизавети Боуз-Лайон (1900-2002 рр.). Дівчинці традиційно дали потрійне ім’я: Єлизавета Олександра Марія. У дитинстві майбутня королева називала себе Лілібет, і це прізвисько залишилося з нею й досі.

Період дорослішання Єлизавети ІІ припав на Другу світову війну. Лондон регулярно й інтенсивно бомбили: у вересні 1940-го одна з бомб влучила прямо у двір Букінгемського палацу – король з королевою дивом уникли смерті. 14-річна Лілібет, за прикладом монарха батька, який зміцнював дух британців своїми радіозверненнями, вела з Віндзорського замку радіопередачі для юних англійців. Ближче до кінця війни юна принцеса, як це було прийнято при англійському дворі, і сама пішла на службу. В одній з лондонських частин Єлизавета стала механіком: вона навчилася водити і обслуговувати важкі армійські вантажівки.

Свого майбутнього чоловіка, Філіпа Маунтбаттена, грецького принца у вигнанні і старшого лейтенанта британського флоту, Єлизавета вперше побачила в 1934 році, коли їй було 8, а йому 13 років. Майбутня королева закохалася в Філіпа з першого погляду, адже він і справді був ще тим красенем. У 1947 році Єлизавета і Філіп одружилися в лондонському Вестмінстерському абатстві.

Ще до вступу на трон в 1948 році Єлизавета ІІ народила принца Чарльза, а в 1950-му – принцесу Анну. Через десять років королівське подружжя обзавелося ще двома дітьми – синами Едвардом і Ендрю.

Єлизавета була проголошена королевою Великобританії 6 лютого 1952 роки, коли помер її тато Георг VI. Тоді вона перебувала з чоловіком в Кенії. Церемонія коронації Єлизавети II відбулася 2 червня 1953 року в Вестмінстерському абатстві.

У вересні 2015 року вона перевершила рекорд перебування при владі королеви Вікторії, яка правила з 1837 по 1901 рік.

Тіара «Дівчата Великої Британії та Ірландії» була подарунком на весілля Єлизаветі II в 1947 році від бабусі, королеви Марії, яка отримала її в подарунок від дівчат Великобританії та Ірландії в 1893 році з нагоди свого одруження з герцогом Йоркським, пізніше Георг V.

Тіара виготовлена E. Wolfe & Co., і була придбана дівчатами у популярному тоді ювелірному бутику Garrard & Co. Свою назву тіара отримала від жіночого комітету на чолі з леді Євою Гревіль, яка зібрала гроші на її створення.

У первісному дизайні у верхній частині тіари були інкрустації перлин, але в 1914 році королева Марія вирішила замінити їх на 13 великокаратні діаманти (перлини були включені в її нову тіару Lover’s Knot).

Спочатку Єлизавета носила тіару без основи та перлів, але в 1969 році основу знову прикріпили. Зі всіх тіар дана вважається однією з найвідоміших – її часто зображували на портретах монарха, британських купюрах і монетах. А ще королева Єлизавета просто любила цю коштовність, часто одягала на різні заходи.

Під шиєю портрета королеви Єлизавети II знаходяться ініціали дизайнера аверсу монети «IRB» (рис. 2) – Ян Ранк-Бродлі (Ian Rank-Broadley).

Вздовж краю, на «жовтому» кільці, розміщено напис «ELIZABETH·II·DEI·GRA·REG·FID·DEF ·» – скорочене висловлювання титулу латинською мовою «Elizabeth II Dei Gratia Regina Fidei Defensatrix», що означає «Єлизавета Друга Божою милістю Королева Захисниця Віри».

По периметру лицевої сторони вздовж буртика і на межі між «жовтим» кільцем та «білим» колом щільно розміщені крапки, що візуально розділяють певні частини монети (рис. 3).

РЕВЕРС

На зворотній стороні у центрі монети («білому» колі) зображено собор Святого Павла.

Собор Святого Павла – головна Англіканська кафедра Великої Британії, розташована на пагорбі Лудгейт (Ludgate Hill), що є найвищою точкою району City в Лондоні.

Своє ім’я, на честь апостола Павла, собор отримала від первісної церкви, яка стояла на цьому місці ще з 604 року. Теперішня будівля XVII століття зведена у стилі англійського бароко за дизайном сера Крістофера Рена (Sir Christopher Wren), як частина програми відбудови міста після великої Лондонської пожежі 1666 року.

Серед найвизначніших подій, що відбувалися у соборі Святого Павла, можна назвати такі, як похорони лорда Нельсона, герцога Веллінгтона, Вінстона Черчилля і Маргарет Теччер; святкування річниць королеви Вікторії; служби присвячені миру укладеному після Першої та Другої Світових війн; вінчання принца Чарльза і леді Діани (хоча зазвичай члени британської королівської сім’ї проводять шлюбні церемонії у Вестмінстерському абатстві); відкриття фестивалю Великобританії та молебні до золотого ювілею, 80-річчя і діамантового ювілею королеви Єлизавети II.

Сучасний храм є вже 5-ю реконструкцією. Близько 604 року на місці колишніх римських будівель християнські місіонери звели дерев’яну церкву, але її було спалено язичниками у 675 році, а відбудовували храм уже з каменю. Згідно з англо-саксонською хронікою цю, другу за рахунком, версію розграбували вікінги у 961році. У 962 собор будують втретє, також із каменю – він, як і більшість Лондона, згорів під час пожежі 1087 року.

Четвертий варіант, який почали будувати після пожежі, часто називають «старий собор Святого Павла» (Old St. Paul’s Cathedral). Будівельні роботи тяглися понад 200 років і, як свідчать розкопки Френсіса Пенроуза (Francis Penrose) 1878-го, старий собор вражав своєю величчю, характерною для готичного стилю. Він був 178 метрів завдовжки та 30 (87 м у найширшому місці) завширшки – це робило його третім найдовшим храмом Європи. На куполі височів шпиль, завдяки якому собор досягав близько 149 метрів заввишки. З часом будівля руйнувалась, багатий орнамент був одним із джерел наповнення королівської казни, який використовували, зокрема, Генріх VIII  і Едуард VI. Будівельні матеріали та частини стін застосовували під час спорудження інших будівель. У 1561 році шпиль собору було знищено блискавкою – віруючі сприйняли це за гнів Божий, спричинений негідним ставленням до храму.

Собор Святого Павла згорів під час великої пожежі 1666 року, вогонь легко поширювався через те, що будівля мала дерев’яний дах. І, хоча собор можна було відбудувати, влада остаточно вирішила звести новий храм у сучасному (на той час) стилі. Офіційною датою відкриття собору вважається 20 жовтня 1708 року (76 день народження Рена), але служби у ньому проводилися вже з 2 грудня 1697 року.

Перед входом до собору розташована статуя королеви Анни, як правлячого монарха на час завершення будівництва кафедри. Дами навколо підстави пам’ятника представляють Англію, Францію, Ірландію та Північну Америку – ті країни, чиєю королевою вважалася Анна.

Собор, який не встояв під навалою вікінгів і двох пожеж у Лондоні, під час Другої Світової війни зазнав пошкоджень, але вцілів.

У вересні 1940-го року гітлерівська Німеччина перекинула свої воєнні зусилля з бомбардування військових і промислових об’єктів на території Британії та масовані бомбування британських міст, починаючи з Лондона.

Найруйнівніша атака на Лондон була здійснена надвечір 29 грудня 1940 року, коли 136 бомбардувальників Люфтваффе скинули на місто кілька десятків тисяч запалювальних бомб. Підхоплений вітром вогонь, який не вдалось вчасно локалізувати через відплив у Темзі, спустошив історичний центр міста, зруйнувавши численні історичні пам’ятки XV-XVII століття й вісім церков, збудованих Крістофером Реном; сильно постраждали, але вціліли, Собор Святого Павла, Вестмінстерське аббатство, Букінгемський палац і Палата представників.

Символом знищення столиці Великої Британії стала фотографія Герберта Мейсона, розміщена в Daily Mail 31 грудня 1940 року, на якому видно купол найважливішого англіканського храму – Святого Павла в Лондоні серед диму, руїн і світла багать. У контексті фото собор виглядає так, ніби він єдиний вцілілий, що порівнюють зі стійкістю англійців.

Зображення Собору Святого Павла оточене стилізованим освітленням прожекторів.

На «жовтому» кільці, вздовж верхнього краю, позначено номінал монети написом «TWO POUND» (ДВА ФУНТИ) (рис. 4); вздовж нижнього краю – вказано роки 60-річчя закінчення Другої Світової війни «1945-2005» (рис. 5).

ПРИМІТКА

Єлизавета Олександра Марія чи просто Єлизавета II – мабуть, відома усьому світу. За всю історію Туманного Альбіону ніхто не правив так довго. Крім того, вона найстаріший і найдовгоправніший, на сьогоднішній день, монарх у всьому світі (після смерті короля Таїланду Рами IX в 2016 році).

Єлизавета сіла на Британськи трон 1952 року, коли їй виповнилося лише 25 років, змінивши на престолі свого батька Георга VI. На правління Єлизавети випав дуже багатий період історії Британії та світу – друга половина 20 століття.

Реверси монет Великобританії регулярно змінюються, незмінний лише аверс. На ньому має бути обличчя правлячого монарха. Затверджений у 2015 році портрет став четвертим, монети з яким нині перебувають у обігу, разом із портретами, створеними, у 1968, 1985 та 1998 роках. Всі вони яскраво малюють картину історії життя та правління Її Величності.

• Перший портрет Єлизавети II (1953-1967, 1970)

Перший портрет Єлизавети прикрасив монети Великобританії у 1953 році. Автором його стала Мері Гіллік (1881–1965). Королева на ньому виглядає юною та оптимістичною. Цей портрет був використаний на монетах Сполученого Королівства та багатьох країн Співдружності.

Образ Гіллік відрізняється тим, що демонструє плечі королеви, як це було на більшості монет королеви Вікторії, на противагу батькові Єлизавети, дядькові, діду та прадіду, на монетних портретах яких було показано лише голову.

• Другий портрет Єлизавети II (1968-1983)

Хоча перехід до десяткової монетної системи стався у 1971 році, десяткові монети увійшли в обіг трохи раніше. Номінали у 5 та 10 пенсів були введені у 1968 році, щоб замінити існуючі шилінги та флорини. Нові номінали мали приблизно той самий розмір і вага (23,59 мм, 5,65 г та 28,5 мм, 11,31 г відповідно), тому ходили нарівні зі старими до 1971 року. Це був перший крок у підготовці громадськості до переходу на десяткову систему.

Щоб виділити нові монети, було замовлено новий портрет королеви. На новому портреті, створеному Арнольдом Машеном (1911-1999), на Королеві замість вінка була одягнена тіара від Дівчат Великобританії та Ірландії. Ця тіара була подарована Королеві її бабусею, королевою Марією на весілля 1947 року.

Волосся королеви вільно майорить, а на плечі накинута тканина. Хоча на портреті традиційно показаний профіль королеви, можна подумати, що вона зображена зі спини. Це змусило деяких критиків вважати портрет надто пікантним. Машен чітко окреслив свою позицію: «Я хотів створити образ, наповнений шармом та гідністю, але без сентиментальності».

Цікаво, що версія портрета Машена з 1967 року з’явилася також на Британських поштових марках, і це, ймовірно, найчастіше відтворюване її зображення.

• Третій портрет Єлизавети II (1985-1997)

З 1985 по 1997 рік на британських монетах карбувався королівський портрет скульптора Рафаеля Маклуфа (нар. 1937). Скульптор, працюючи над ним, повертається до усіченого портрета, який традиційніше використовувався для зображення на монетах. Портрет зображує Королеву в Діамантової діадемі Георга IV, яку вона зазвичай надягає на щорічну церемонію відкриття парламенту.

На відміну від ранніх портретів, тут королева носить намисто і сережки. Критики звинуватили Маклуфа в тому, що він зобразив королеву «улесливо молодою», але він відповів, що його наміром було «створити символ, царствений і нестаріючий».

• Четвертий портрет Єлизавети II (1998-2015)

Ідея заміни портрета Маклуфа виникла під час конкурсу на розробку аверсу ювілейної монети, присвяченої п’ятдесятиріччю шлюбу Єлизавети та принца Філіпа (1997 року).

Переміг дизайн, який представив Ян Ранк-Бродлі (нар. 1952) в 1998 році. Ранк-Бродлі створює цікавий контраст з портретом-попередником, будучи менш ідеалізованим і більш реалістичним. За поясненням автора не було жодної необхідності приховувати зрілість років королеви і потреби їй лестити. Вона і так виглядає чудово! Королеву знову зобразили в Тіарі від Дівчат Великобританії та Ірландії та з великими сережками.

• П’ятий портрет Єлизавети II (2015- по теперішній час)

На початку березня 2015 року відбулася знакова подія для нумізматів усієї земної кулі – британці оновили портрет Єлизавети II на монетах.

Презентація нового образу королеви відбулася у Національній портретній галереї у Лондоні. Портрета було обрано на закритому конкурсі на замовлення Консультативного комітету Королівського монетного двору. Декілька художників були запрошені представити проекти анонімно. Переможцем, чия робота удостоїлася прикрасити пенси та металеві фунти стерлінгів, став ілюстратор Джоді Кларк (нар. 1981). На момент, коли його роботу вибрали для розміщення на монетах, Кларку було 33 роки – таким чином, він наймолодший із п’яти дизайнерів, які готували портрети королеви для пенсів і металічних фунтів стерлінгів.

На портреті Єлизавета зображена в Діамантовій діадемі Георга IV, яку одягала на своїй коронації, та у сережках-краплях.