Країна: Україна
	Краузе №: KM# 119Aa
	Рік: 2006
	Матеріал: Папір
	Розмір: 124×66 мм
	Водяний знак: Портрет Івана Мазепи і число «10»

Банкнота 10 гривень 3-ї серії надрукована у банкнотно-монетному дворі Нацбанку України в 2006 році. Виготовлено на спеціальному тонованому папері, відтінок якого відповідає основному кольору банкноти. Папір не флуоресціює в ультрафіолетових променях.

Водяний знак – видиме на вільній від друку площі банкноти при її перегляді проти світла зображення Івана Мазепи, складене внутрішньою структурою паперу. Також містить локальний водяний знак, світлий елемент водяного знаку – число «10» (рис. 1).

Банкнота містить вертикально розміщену в товщі паперу між водяним знаком та портретом захисну стрічку – полімерна стрічка видима ліворуч від центру банкноти під час розглядання лицьового боку банкноти проти світла, на якій розміщено прозорі зображення у прямому та перевернутому вигляді: «10 ГРН», тризуб і підкреслене цифрове позначення номіналу «10» (рис. 2).

Дизайнери – брати Олександр і Сергій Харуки (разом з Володимиром Тараном).

Введена в обіг – 4 серпня 2006.

Переважаючий колір обох сторін – червоно-малиновий.

АВЕРС

На лицевій стороні у правій частині банкноти розташоване графічне зображення гетьмана Івана Мазепи в ліву сторону.

Іван Мазепа (1639-1709) – український військовий, політичний і державний діяч, народився 20 березня 1639 року в Мазепинцях, на шляхетському хуторі Київщини, неподалік Білої Церкви.

Іван Мазепа увійшов у політичне життя України у досить складні часи. Україна фактично була поділена на дві частини, що боролися між собою: одна – на боці Москви, інша – на боці Польщі. 25 липня 1687 року відомий політичний діяч та дипломат Іван Мазепа отримав гетьманську булаву на Коломацькій раді поблизу Полтави (нині – Коломацький район Харківської області).

Надалі Мазепа відновлював авторитет гетьманства в Україні. Зробив величезний внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. З 1704 року, після об’єднання територій Лівобережної та Правобережної України, – гетьман війська Запорозького обох сторін Дніпра (1687-1708). Завершилася доба «Руїни», розпочалося економічне відродження, зміцнився міжнародний імідж України. За роки гетьманування Мазепи в Україні не виникло жодного селянського повстання. А народ присвятив йому прислів’я «Від Богдана до Івана не було гетьмана».

Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Полтаві, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату. Для оборони південних рубежів побудував Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці.

Прагнення Івана Мазепи визволити Україну з-під московського ярма Гетьманщини йшли врозріз із політикою московського царя Петра І. Під час Північної війни уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала забезпечити звільнення України з-під влади Москви за допомогу українців у війні проти московитів. Звідтоді всіх українців, що виступали за незалежність України і брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали «мазепинцями».

Після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го.

За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018-го Вселенський патріархат повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів.

Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів.

Полтавщина ->

Під зображенням гетьмана, праворуч, пояснювальний напис: «ІВАН МАЗЕПА». Праворуч від портрету – вертикальна смуга з орнаментом і вертикальними числами номіналу «10» по краях цієї смуги. Саме тло смуги і всі елементи в ній – повторюючі мікрочисла «10» (рис. 3). Ліворуч вздовж смуги – мікротекст «ДЕСЯТЬ ГРИВЕНЬ» (рис. 3а). Праворуч від смуги вертикально розміщено напис номіналу – «ДЕСЯТЬ ГРИВЕНЬ».

У центральній частині банкноти, ліворуч від портрета Мазепи, фон утворює «сітка» з числами «10». Вздовж закінчення «сітки» вертикальний мікротекст (абревіатура) – «НБУ» (Національний банк України) (рис. 4). Поверх «сітки» зображено герб Івана Мазепи.

Герб, яким користувався гетьман Іван Мазепа, належав до числа найдавніших у руській (українській) геральдиці. Він походив від родового герба князів Курцевичів XV-XVI століть, на якому був зображений знак у формі перехрещених роздвоєних здолу вил. Згодом зображення було доповнене фігурами зірки та півмісяця. Одна з модифікацій цього герба в пізніших річпосполитських гербовниках дістала назву «Курч» (вочевидь, створена на основі прізвища цього княжого роду) і мала вигляд перехрещених вил на основі із загнутими догори кінцями в супроводі зірки та півмісяця.

Саме остання видозміна й правила за герб Івана Мазепи, що може вказувати на певний генеалогічний зв’язок (можливо, по жіночій лінії) гетьмана з родом князів Курцевичів. Зображення гетьманського герба представлене на десятках історичних пам’яток. Він прикрашав собою архітектурні споруди, особливо церкви, збудовані коштом гетьмана, стародруки, видані за його сприяння, гетьманську зброю та музичні інструменти, печатки і побутові предмети. Найповніший же варіант гетьманського герба представлено в чернігівському виданні поеми Стефана Яворського Echo głosu wołającego na puszczy 1689 року. В ньому родовий герб «Курч» вміщено в середньому щитку в оточенні чотирьох інших гербів, що, ймовірно, належали предкам гетьмана.

1 вересня 1707 року з’явився новий варіант герба Івана Мазепи, пов’язаний із наданням гетьманові княжого титулу Священної Римської імперії. У дипломi імператора він має такий вигляд: на червоному полі  – срібні перехрещені вила, які поставлено на брус, праворуч – срібний півмісяць рогами вліво, ліворуч – золота шестипроменева зірка, згори – срібний панцир, над щитом – золота корона, за щитом – мантія під князівською короною.

Український тиждень ->

Лівіше, поверх герба гетьмана – напис у три рядки: «… а за віру хоч умріте / і вольностей бороніте / Іван Мазепа» (рис. 5) – поетичний твір «Дума» гетьмана Івана Мазепи «Всі покою щиро прагнуть…» написаний Іваном Мазепою найімовірніше в 1698 році, що закликала до національної єдності України й утворення незалежного українського державно-політичного проводу.

Славнозвісна «Дума» Гетьмана Мазепи «Всі покою щиро прагнуть» становить не тільки визначний літературний твір, а й дуже важливий пам’ятник української національно-політичної думки того часу. Більш того. В «Думі» відбилася з великою силою, яскравістю й щирістю політична ідеологія Мазепи та його однодумців, кращих людей тогочасної України. Нарешті, «Дума» Мазепи являє собою документальне зображення становища України кінця XVII століття. Вважалося, що «Дума» була написана коло 1698 році.

1698 рік має особливе значення в історії України. Скінчилося 50 років з того часу, як переможний вибух Великої Української Революції (ред. – повстання Богдана Хмельницького) визволив значну частину українських земель з-під польського ярма й поклав підвалини для нової Козацько-Гетьманської Держави. Багато-багато води втекло з того часу, як гук гармат на Жовтих Водах провістив цілому світові й передусім українському народові повстання Нової України. І згадуючи за цю вікопомну подію, вдумлива людина кінця століття не могла не подивитися назад – в минуле, вперед – у майбутнє, а головне, навколо себе – на сучасний стан своєї Батьківщини. Той стан був важкий і сумний, надто-ж в історичній перспективі Хмельниччини. Замість відродженої в нових козацьких формах старої Руської Держави, Українські землі були поділені між трьома головними сусідами України – Туреччиною, Польщею й Московщиною.

«Дума» створена була не молодою, 30-літньою людиною, яка щойно кинулася у вир українського політичного життя, а досвідченим державним діячем, мужем совіту й розуму, одним з найвидатніших людей тогочасної Європи, який вступав уже в сьомий десяток свого багатого й бурхливого життя (саме на початку 1699 року Мазепі кінчалося 60 років). Це був підсумок не тільки його політичної філософії, але й його багатолітньої державно-політичної діяльности. І разом з тим, це була перспектива й програма самого автора «Думи» й цілого українства на майбутнє.

Вся «Дума» пронизана суворим, але бадьорим духом боротьби. Всі прагнули тоді на Україні покою. Але Гетьман Мазепа якнайкраще знав, що цей спокій настане тільки тоді, коди здійснений, буде ідеал української національної й державної незалежности й соборности. А щоб його здійснити, потрібна саме боротьба: не мир, а меч! І як півтора століття пізніше Шевченко закликав поневолену Москвою Україну «окропити волю» «вражою, злою кров’ю», так Мазепа в своїй «Думі» волав до оспалих сучасників — Нуте врагов, нуте бити!

Й сам, коли надійшла слушна хвилина, підняв свою гостру шаблю проти Москви.

Олександєр ОГЛОБЛИН, Ізборник ->

У верхній лівій частині, на полі водяного знаку, напис «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», під яким розміщено підпис факсиміле Голови Національного банку України Володимира Стельмаха і напис «ГОЛОВА».  Праворуч від напису розміщено декоративний елемент із зображенням малого Державного Герба України (рис. 6) – латентне (приховане) зображення цифрового позначення номіналу «10», що видиме під час розглядання банкноти під гострим кутом зору до джерела світла.

Державний герб України, або малий Державний Герб України – офіційний символ держави Україна у вигляді золотого тризуба на синьому щиті.

Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом із своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого».

Герб походить від знаків Рюриковичів X-XII століття, з часів Київської Русі. Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Посли Київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.

Традиція використання герба-тризуба веде свій початок від герба Української Народної Республіки, від ухвал 12 лютого 1918 Малої ради у Коростені та 22 березня того ж року Української Центральної Ради в Києві.

У нижній лівій частині, на полі водяного знаку, у розетці розміщено цифрове позначення номіналу «10». Праворуч від нього – зображення гривні часів Київської Русі, з мікротекстом «УКРАЇНА» вздовж чотирьох сторін (рис. 7) – наскрізний елемент, що доповнюється на зворотній стороні, і під час розглядання проти світла проглядається літера «У» (рис. 8).

«Гривня» спочатку була ваговою одиницею Київської Русі, її виникнення відносять до VIII-ІХ ст.. З поширенням на території Русі арабських дирхамів певну їх кількість стали прирівнювати за вагою до вагової гривні. Поступово гривня набула значення не лише вагової, але й лічильної одиниці. В джерелах часів Київської Русі лічильну гривну називають «гривною кун». У ваговій гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами.

Монетна гривна відома з середини XI століття. Першими виникли київські монетні гривні –  ромбоподібні злитки вагою близько 164 г. Майже одночасно з’явилися новгородські гривні – паличкоподібні злитки вагою близько 204,7 г. Трохи пізніше – чернігівські, які за формою подібні до київських, але за вагою тотожні новгородським

Гривня лишалась грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII ст.) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з’явилися рублі (від слова рубати, тобто обрубок гривні).

Дизайн лицевої сторони доповнює тло банкноти з елементами антисканерної сітки: з лівої сторони над і під частиною водяного знаку – вертикальні і горизонтальні лінії, утворюючи ромби, що візуалізують квадрати (рис. 9); вгорі і внизу центральної  і правої частин банкноти – діагональні лінії різної товщини і відтінків червоного кольорів, утворюючи візерунок (рис. 10) – «орловський» друк.

РЕВЕРС

На зворотній стороні в центральній частині зображення Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Успенський собор Києво-Печерської лаври – один з найдавніших храмів Київської Русі, унікальна пам’ятка архітектури, а також усипальня багатьох видатних осіб. Протягом багатьох століть він був однією з найбільш шанованих святинь Православної Церкви.

Успенський собор був першим кам’яним храмом на території монастиря.

Закладання собору відбулося 1073 році в урочистій обстановці, в присутності Феодосія Печерського з усіма печерськими ченцями. Князь Святослав (ред. – син Ярослава Мудрого) не тільки подарував землю під церкву та 1000 гривень, а й власноруч копав рів під фундаменти. У липні 1077 році будівельні роботи у храмі були завершені. Освячення Великої лаврської церкви відбулося в 1089 році і було приурочено до свята Успіння Пресвятої Богородиці.

За свою багатовікову історію храм неодноразово зазнавав руйнації як внаслідок природних катаклізмів, так і воєнних дій. Але щоразу він відроджувався, хоча і зазнавав при цьому істотних змін. У 1722-1729 роках собор був перебудований і заново прикрашений. Стіни собору були розписані заново.

Упродовж віків Успенський собор Києво-Печерської лаври був почесним місцем останнього спочинку понад 300 відомих осіб, серед яких П. Могила, К. Острозьський, Є. Плетенецький, П. Биринда, П. Румянцев-Задунайський, І. Гізель. Тут також знаходяться родові поховання Долгорукових, київських князів династії Олельковичів, інших відомих людей.

3 листопада 1941 року Успенський собор був висаджений в повітря. Руйнація собору завдала непоправної шкоди не лише архітектурному ансамблю Заповідника, а й історичному обличчю Києва.

Згідно з Указом Президента України від 9 листопада 1995 року Успенський собор було відбудовано в 1999-2000 роках. Відновлений Успенський собор було освячено Предстоятелем Православної Церкви Митрополитом Київським і всея України Володимиром в День незалежності України 24 серпня 2000 року.

Всеукраїнська асоціація музеїв ->

Зображення Успенського собору виконано з повторюючих мікроцифр «10» (рис. 11). Під зображенням, пояснювальний напис: «УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ». Праворуч від собору зібрані атрибути життєдіяльності та творчості Івана Мазепи – музичні інструменти (кобза і бубон), книги і свічка, аркуші паперу і перо…

Іван Мазепа був освіченою людиною, навчання в Києво-Могилянській колегії. У ній він здобув освіту, вірогідно, у 1650-1657 роках, за часів ректорства Л. Барановича та Й. Галятовського, де 6 років вивчав поетику, риторику, латину та інші предмети. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував вісім іноземних мов. Крім української, російської та польської, вільно володів латиною (за спогадами французького дипломата Жана Балюза, «блискучим знанням цієї мови міг суперничати з кращими нашими отцями-єзуїтами»), говорив італійською та німецькою. Пилип Орлик свідчив, що Мазепа дуже добре знав і татарську, яку в ті часи знало багато козацької старшини.

Також був людиною емоційної, пристрасної вдачі. Він мав ряд талантів та достоїнств: грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю. Широко відомі поетичні спроби гетьмана, зокрема його «Дума», пісня про чайку-небогу, псалми і ряд інших поезій. Шедевром інтимного епістолярію є листи гетьмана до Мотрі — дочки Генерального судді Василя Кочубея.

Як визначний державний діяч дбав не лише про економічну та військову могутність України, а й про її культуру, про піднесення освіти, науки, мистецтва, зміцнення авторитету церкви.

Вікіпедія ->

Вздовж правого і лівого країв банкноти – ледь помітний вертикальний напис «УКРАЇНА». З лівої сторони зображена вертикальна смуга з орнаментом, що включає рослинні елементи, в середині якої – номінал число «10» (вертикально). Поверх верхньої частини смуги зображено логотип НБУ, котрий використовувався до 2018 року. Лівіше, поверх смуги – номінал написом «ДЕСЯТЬ ГРИВЕНЬ». Вздовж двох сторін смуги міститься мікротекст «УКРАЇНА» (рис. 12).

У правому нижньому куті – цифрове позначення номіналу «10», в якому мікроцифри «10» (рис. 13). Ліворуч від номіналу зображення гривні часів Київської Русі (рис. 14) – наскрізний елемент, що доповнюється на лицевій стороні, і під час розглядання проти світла проглядається літера «У» (рис. 8). Лівіше від зображення гривні вказано рік випуску – «2006».

Серійний номер знаходиться у лівому нижньому куті фарбою червоного кольору та в правому верхньому куті фарбою чорного кольору.

Дизайн зворотного боку банкноти доповнюють захисна антисканерна сітки – смуга вздовж лівого краю і частина з правої сторони – лінії зі зміною кута нахилу (рис. 15); «орловський» друк – над зображенням Успенського собору і під ним, лінії різної товщини і відтінків кольору, утворюючи візерунок. Серед нижнього візерунка приховано число номіналу – «10» (рис. 16).

ПРИМІТКА

«Від Богдана до Івана не було гетьмана»… Цією приказкою українці ще за життя Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. 22 роки міцною рукою він тримав булаву і поклав край сумнозвісній Руїні.

Життя і діяльність гетьмана тісно пов’язані з Києво-Печерським монастирем. Він був чи не найщедрішим ктитором української церкви і Печерської обителі за весь період її історії. Коштом Івана Маземи були збудовані мури навколо Києво-Печерської лаври та храм Всіх Святих, відновлені найдавніші Велика Успенська та Троїцька надбрамна церкви.

Після 1690 року коштом гетьмана Мазепи були здійснені реставраційні роботи. І саме у формах українського бароко собор став одним із найвеличніших храмів України. Поряд із Софією Київською Велика церква Лаври стала для народу символом православної віри. Саме за гетьманства Мазепи були позолочені бані, розміщені фронтони та декоративні оздоби на головній лаврській соборній церкві Успіння пресвятої Богородиці.

Гетьман розбудував Успенський собор лаври. Загалом на відновлення собору лаври Іван Мазепа витратив 50000 золотих, а на позолочення бані – 20500. Крім того, він подарував собору великий срібний свічник, золоту чашу, оправу євангелія та золоту митру.

В мазепинську добу Успенський собор повністю відбудували. Українські майстри-каменярі увінчали собор сімома грушовидними золоченими банями, всі каплиці по західному фасаду об’єднали у дві паперті, південні та північні прибудови підняли до рівня стін основного масиву. Споруда набула стрімких і виразних форм, одяглася у пишне декоративне оздоблення.

Музей Гетьманства ->

На зворотній стороні банкноти 10 гривень зображено Успенський собор Києво-Печерської лаври з ілюстрація до книги «Патерик Печерський» 1702 року – «Освячення Успенського собору Києво-Печерської лаври», гравера кінця XVII – початку XVIII ст. Леонтія Тарасевича. Саме такий вигляд мав Успенський собор після відновлення за ініціативи Івана Мазепи.

Тарасевич показав один фронтон на південній паперті. Художник виділяє дах над папертями, а також фронтони з рипідами на основному масиві храму. За собором праворуч – високі дахи лаврських споруд, ліворуч – певно, будівля старої лаврської друкарні (на банкноті розмите зображення, ледь помітно).

«Києво-Печерський Патерик» – один з найбільш поширених в Україні у XVII-XVIII століттях зразків агіографічної прози. Йому властиві риси житій святих і паломницької літератури з описами храмів і чудотворних реліквій, доповненої їх графічними зображеннями. Існувало два цикли ілюстрацій до цього твору – перший, виконаний майстрами Іллею та Прокопієм, увійшов до видання 1661 року. А в 1702 році було надруковано «Патерик» з гравюрами Леонтія Тарасевича, в яких втілено новий підхід до моделювання постатей, трактування простору, пейзажу, та геральдично-панегіричної композиції фронтиспісу.