Країна: Коста-Рика
	Краузе №: KM# 274b
	Рік: 2013
	Матеріал: Пластик
	Розмір: 125x67 мм
	Водяний знак: Портрет Брауліо Каррільйо Коліни і номінал «1000»

Банкнота 1000 колон серії «B» виготовлено на підставі договору №10 від 11.09.2013 року Ради директорів Національного банку Коста-Ріки. Купюру виготовлено французькою компанією Oberthur Fiduciaire (Francois-Charles Oberthur Fiduciaire) з полімеру, текстура якого чутлива на дотик і з елементом, який змінює колір при різному куті огляду.

Водяний знак – прозоре вікно із зображенням Брауліо Каррільйо і числом номіналу «1000», що добре видиме при перегляді проти світла (рис. 1).

Банкнота містить вертикально смужку, видима праворуч від центру банкноти під час розглядання банкноти проти світла. (рис. 2).

Текст банкноти іспанською мовою. Введена в обіг – 2 грудня 2016 року.

Переважаючий колір обох сторін – червоний.

АВЕРС

На лицевій стороні у лівій частині банкноти розташоване зображення Брауліо Каррільйо Коліни в праву сторону. Гравірування на банкноті зроблено з цього портрета (нижче), приблизно 1840 року.

Брауліо Каррільйо Коліна (1800-1845) – державний і політичний діяч Коста-Рики. Двічі глава держави – з 1835 по 1837 роки, вдруге прийняв уряд у травні 1838 року в результаті державного перевороту. Асамблея визнала його 26 червня і через два дні складає присягу голови держави та залишався при владі до 1842 року, діючи «залізною рукою» жорстко прищеплюючи звички чесності, моралі та праці. Він з ентузіазмом прагнув розвитку Коста-Рики, наведення прогресу та порядку в державному управлінні.

На чолі Голови країни провів низку реформ у соціальній сфері життя Коста-Рики та став відомий як «архітектор Коста-Риканської національної держави». Твердо боровся з неробством і лінощами, в знак чого скасував кількість свят та релігійних днів. Серед інших реформ були заборона на бродяжництво, боротьба зі злочинністю й азартними іграми.

Він скасовує зовнішній борг країни та ініціював скликання Установчих зборів, які 8 листопада 1838 року проголосили вихід Коста-Рики зі складу Сполучених Провінцій Центральної Америки, оголошує Коста-Рику «вільною і незалежною державою».

У 1842 році Франсіско Морасан вторгся в Коста-Рику і повалив уряд Брауліо Каррільйо. Сам Брауліо відправився у вигнання в Сальвадор, де був убитий 15 березня 1845 року.

Під портретом – пояснювальний напис: «BRAULIO CARRILLO COLINA» (БРАУЛІО КАРРІЛЬЙО КОЛІНА). Ліворуч від портрету вертикально, тричі, позначено номінал числами «1000».

Сам портрет та інші елементи зображені на тлі тексту, який повторюється: «COSTARICA» (рис. 3) і елементів з герба Коста-Рика зразка 1840-1842 років (зірки з променями) (рис. 4) у верхній і нижній частинах, і, стилізованих зірок в середині (рис. 5).

З правого і лівого країв – ділянки банкноти з діагональних полос, які чергуються червоною і білою фарбою з мікротекстом «MIL COLONES» (ТИСЯЧА КОЛОН) (рис. 6). На полосі з лівої сторони вертикально вказано, ледь помітно – абревіатура «BCCR» (ЦБКР) (рис. 7) і номінал числами «1000» (повторюється); у верхній її частині вертикально вказано номінал «1000», нижче підкреслено мікротекстом «BANCO CENTRAL DE COSTA RICA» (ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК КОСТА-РИКИ) (двічі) (рис. 8). На полосі з правої сторони, у нижній частині, вертикальний напис: «COSTA RICA» (КОСТА-РИКА), в середині літер повторюючі написи «MIL» (ТИСЯЧА) (рис. 9); у верхній частині, менш помітно номінал числом «1000».

У центрі банкноти, праворуч від портрету Брауліо Каррільйо, зображено герб Коста-Рика зразка 1840-1842 років.

Після розпаду Федерації Центральної Америки Коста-Рика здобула незалежність, а отже, і нові герб і прапор. Версія герба Коста-Рики з квітня 1840 по квітень 1842 – восьмикутна срібна зірка у центрі із променями у вигляді гілочок на блакитному фоні, які оточуються жовтим кільцем з двома гілками лавру внизу і написом «ESTADO  DE  COSTA RICA» (ДЕРЖАВА КОСТА-РИКА) вгорі.

Під гербом – підписи факсиміле уповноважених осіб банку Коста-Рики: «PRESIDENTE» (ПРЕЗИДЕНТ) – Родріго Боланьйос Самора (Rodrigo Bolaños Zamora), нижче – «GERENTE» (УПРАВЛЯЮЧИЙ) – Фелікс Дельгадо Кесада (Félix Delgado Quesada).

У нижній правій частині вказано номінал банкноти числом: «1000» (в цифрі «1» повторюючий напис «MIL» (ТИСЯЧА) (рис. 10)), поверх якого номінал написом: «MIL COLONES» (ТИСЯЧА КОЛОН). Нижче, під номіналом – номер і дата договору Ради директорів Національного банку Коста-Ріки, на підставі якої випущено банкноти номіналом «1000 колон» серії «B»: «ACUERDO N° 10 / 11 de setiembre de 2013» (ДОРОВІР N° 10 / 11 вересня 2013).

У верхній правій частині прозоре вікно з водяним знаком, і зображено кавовий листок з картою Коста-Ріки всередині (рис. 11) – елемент зміни кольору, під час нахилу купюри кавовий листок і карта Коста-Ріки змінюють колір з рожевого на золотий. Також у верхній правій частині, лівіше вгорі від прозорого вікна, вказано серію: «SERIE B» (СЕРІЯ Б) (рис. 12) – випускаючи нову серію банкнот ЦБКР вносить удосконалення в їх захищеності. Серію вказано поверх прихованого напису «MIL» (ТИСЯЧА) (рис. 12а).

РЕВЕРС

На зворотній стороні в центральній і правій частині зображено пейзаж екосистеми тропічного сухого лісу Коста-Рики, що пояснюється у верхньому правому куті написом «BOSQUE SECO» (СУХИЙ ЛІС).

У Коста-Риці сухий тропічний ліс охоплює низовини, від 0-700 метрів над рівнем моря, в провінції Гуанакасте і в північній частині провінції Пунтаренас, в околицях річки Тарколес, що поступово змінюється, в міру кліматичних умов, у вологі тропічні ліси.

Позначений сухий сезон, з листопада по травень, є основним фактором, який визначає адаптацію видів до сухого тропічного лісу, наприклад, опадання листя для зменшення втрати води, міграція тварин у більш вологі райони та велика кількість кактусів. У цей час бувають сильні пасати, які збільшують втрату вологи, але сприяють розповсюдженню деякого насіння.

У сезон дощів в цьому лісі випадає 900-1700 мм опадів на рік. З приходом дощів ліс кардинально змінюється, зі збільшенням вологості листя проростає і вкривається зеленню, доступного світла всередині лісу стає менше і проростає багато насіння.

Тварини, що відійшли в пошуках води та їжі, повертаються і починають своє розмноження, що відображено в співах птахів, які будують свої гнізда, вказуючи на те, що настав час розмножуватися, гніздитися і вирощувати пташенят.

Тваринний світ цього лісу настільки ж багатий, як і його флора. Тут живуть ревуни, павуки та білолиці мавпи, олені, коті, єноти, агуті, пуми, броненосці, сороки, трогони, папуги та велика різноманітність комах і павуків.

INBioparque

Головне зображення цього пейзажу – дерево гуанакасте.

Гуанакасте (ентеролобіум круглоплідний) – дерево, що виростає до 25-35 м заввишки, зі стовбуром до 3,5 м у діаметрі. Крона широка і широко розкинута, що в діаметрі становить майже 52 метри.

Плоди гуанакасти – великі (діаметром 7-12 см), блискучі темно-коричневі, не розкриваються, у формі спірально-круглих дисків, що нагадує форму слонячого вуха.

Для Коста-Рики гуанакасте – це одним з національних символів. На честь дерева названа провінція Гуанакасте, де росте це дерево повсюдно.

Гуанакасте є однією з найбільш величних і естетично привабливих порід дерев у своєму рідному ареалі. Толерантні до широкого діапазону рівнів опадів, температур і умов ґрунту, вони можуть процвітати в більшості тропічних середовищах на низьких висотах. Дерева гуанакасте високо цінуються як декоративні рослини, а тінь, яку вони надають, створює багато оазису на пекучих і випечених сонцем рівнинах у середовищі проживання на тихоокеанському схилі.

Його широко вирощують як тіньове дерево для укриття кавових плантацій, а також для тіні та корму для худоби; він також покращує родючість ґрунту за рахунок фіксації азоту.

Ліворуч від дерева – пояснювальний напис: «Guanacaste (Enterolobium cyclocarpum)» (Гуанакасте (ентеролобіум круглоплідний)). Праворуч по верх дерева зображений Американський олень білохвостий.

Американський олень білохвостий (Odocoileus virginianus) – вид роду Odocoileus, найпоширеніший вид родини оленевих в Північній Америці. Він помітно менший і витонченіший за вапіті (підвиду благородного оленя), який зустрічається переважно в тих самих регіонах.

Своєю назвою цей вид пов’язаний із забарвленням хвоста, верхня сторона якого коричнева, а нижня — біла. Тікаючи, цей олень піднімає хвіст, сигналізуючи родичам про небезпеку. Роги носять тільки самці. Після шлюбного сезону вони скидають роги, а на їх місці починають утворюватися нові.

Білохвостий олень харчується листям, травами, бруньками, ягодами та іншими дикими плодами, а також корою. Цей вид поширений у Коста-Риці.

Ліворуч від оленя – пояснювальний напис: «Venado de cola blanca (Odocoileus virginianus)» (американський олень білохвостий (Odocoileus virginianus)). Вздовж правого і лівого країв пейзаж доповнює пітая костариканська.

Пітахая костариканська, пітая костариканська (Selenicereus costaricensis, syn. Hylocereus costaricensis) – вид рослин з родини кактусових.

Стебла покрита восково-білою шкіркою без гострих країв. Квіти ≈ 30 см завдовжки, з великими приквітками, як правило, з фіолетовими краями. Плід червоний з фіолетовою пульпою.

Рослина широко поширена в Коста-Ріці, пристосований до життя в сухому тропічному кліматі з помірними опадами. Плоди пітахаї досить солодкі, але при цьому низькокалорійний фрукт

Ліворуч від пітахаї – пояснювальний напис: «Pitahaya (Hylocereus costaricensis)» (Пітахая (Hylocereus costaricensis)). В правому нижньому куті – чотири скорпіони, скоріше центральноамериканські коричневі скорпіони (Centruroides margaritatus).

У нижній частині банкноти, під пейзажним зображенням – напис: «BANCO CENTRAL DE COSTA RICA» (ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК КОСТА-РИКИ), на тлі мікротексту «BCCR MIL COLONES» (ЦБКР ТИСЯЧА КОЛОН) (рис. 13). Ліворуч від напису, у лівому нижньому куті – номінал: «1000 COLONES» (слово вертикально) (1000 КОЛОН). Також номінал вказано у верхньому правому куті вертикальним числом: «1000».

У верхній центральній частині з правої і лівої сторони над зображенням дерева – серійний номер. У верхній лівій частині – прозоре вікно з водяним знаком і зображенням листка кави, в якому карта Коста-Рики.

Дизайн зворотного боку банкноти доповнюють декоративні елементи тла: в центральній частині – хвилясті написи «BOSQUE SECO» (СУХИЙ ЛІС) (рис. 14); у крайніх частинах вгорі і внизу – візерунковий елемент у вигляді ромбів і зиґзаґа (рис. 15), а між цим візерунком, в середині крайніх частин, візерунок змінюється на лінії зиґзаґ із прихованими зображеннями оленя (рис. 16).