Країна: Україна
	Краузе №: KM# 116Ab
	Рік: 2011
	Матеріал: Папір
	Розмір: 118x63 мм
	Водяний знак: Портрет Володимира Великого і знак «₴»

Банкнота 1 гривня надрукована у Банкнотно-монетному дворі Нацбанку України в 2011 році. Виготовлено на спеціальному нетонованому папері, надавши йому жовто-блакитного відтінку.

Водяний знак – видиме на вільній від друку площі банкноти при її перегляді проти світла зображення Володимира Великого, складене внутрішньою структурою паперу. Також містить локальний водяний знак, світлий елемент водяного знаку (зображення графічного знаку національної грошової одиниці України – гривні) (рис. 1).

Банкнота містить вертикально розміщену в товщі паперу між водяним знаком та портретом захисну стрічку – полімерна стрічка видима ліворуч від центру банкноти під час розглядання лицьового боку банкноти проти світла, на якій розміщено прозорі зображення у прямому та перевернутому вигляді: «1 ГРН», тризуб і підкреслене цифрове позначення номіналу «1» (рис. 2).

Введена в обіг – 1 вересня 2011 року. Початок вилучення з обігу – 1 жовтня 2020 року.

Цікавий факт: шапку на портреті Володимира Великого зображено повністю, в порівнянні з минулими випусками 2004 і 2005 років.

Переважаючий колір обох сторін – жовтий, синій.

АВЕРС

На лицевій стороні у правій частині банкноти розташоване графічне зображення київського князя Володимира Великого в ліву сторону.

Володимир Великий (Володимир Святославич) (960/963- 1015) – великий князь київський (979-1015), князь новгородський (970-988). Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого.

Вважається одним з найвидатніших правителів Київської Русі. За часів його князювання були проведені кардинальні реформи у всіх сферах життя держави, він зміг не лише побудувати сильну монархію, а й нарешті поставити крапку в «цивілізаційному виборі» країни, впровадивши християнство.

Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). Приєднав до Київської Русі землі в’ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015).

Князь київський ужив заходів щодо реформи язичницького культу. Спорудив у Києві капище (язичницький храм) з ідолами шести головних богів слов’янського язичництва (Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Семаргла та Мокоші, без Велеса). Проте, на той час єдинобожжя у різних формах (християнство, іслам, юдаїзм) вже поширилося в тогочасному світі. Тоді на східнослов’янських землях, особливо у великих містах, поряд з язичниками існували спільноти християн, мусульман, юдеїв тощо. Постало питання вибору одного з єдинобожних віровчень як державного. Після довгих вагань Володимир Святославич разом з оточенням зупинив свій вибір на християнстві – віровченні Візантійської імперії, найвпливовішої держави тогочасного світу.

В 988 році Володимир прийняв хрещення. Нова релігія стала обов’язковою для всього населення. На місцях старовинних язичницьких капищ почали будувати християнські церкви.

Після хрещення Русі правитель взявся за перетворення в сфері освіти – в державі почали створювати школи, перша при Десятинній церкві в Києві, до Київської держави почали приїжджати грецькі монахи та науковці, які сприяли подальшому розвитку науки.

Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Національний герой України.

Князь Володимир помер в 1015 році й був похований поруч з дружиною Анною в побудованій ним Десятинній церкві. Київська Русь за часи Володимира Великого вперше за всю історію держави стала на один рівень з розвиненими Європейськими країнами.

Під зображенням князя київського, праворуч, пояснювальний напис: «ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ». Праворуч від портрету – вертикальна смуга з давньоруським орнаментом і вертикальними цифрами номіналу «1» по краях цієї смуги. Ліворуч вздовж смуги – мікротекст «ОДНА ГРИВНЯ» (рис. 3). Праворуч від смуги вертикально розміщено напис номіналу – «ОДНА ГРИВНЯ».

У центральній частині банкноти, ліворуч від портрета Володимира Великого, фон утворює зображення святих, а також сітка з цифрами «1» і зображенням гривні Київської Русі. Вздовж хвилястого закінчення цієї композиції, з лівої сторони – вертикальний мікротекст (абревіатура) – «НБУ» (Національний банк України) (рис. 4).

У верхній лівій частині, на полі водяного знаку, напис «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», під яким розміщено підпис факсиміле Голови Національного банку України Сергія Арбузова і напис «ГОЛОВА». Праворуч від напису розміщено декоративний елемент із зображенням малого Державного Герба України.

Державний герб України, або малий Державний Герб України – офіційний символ держави Україна у вигляді золотого тризуба на синьому щиті.

Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом із своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого».

Герб походить від знаків Рюриковичів X-XII століття, з часів Київської Русі. Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Посли Київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.

Традиція використання герба-тризуба веде свій початок від герба Української Народної Республіки, від ухвал 12 лютого 1918 Малої ради у Коростені та 22 березня того ж року Української Центральної Ради в Києві.

У нижній лівій частині, на полі водяного знаку, у розетці розміщено цифрове позначення номіналу «1». Праворуч від нього – зображення гривні часів Київської Русі – наскрізний елемент, що доповнюється на зворотній стороні, і під час розглядання проти світла проглядається літера «У» (рис. 5).

«Гривня» спочатку була ваговою одиницею Київської Русі, її виникнення відносять до VIII-ІХ ст.. З поширенням на території Русі арабських дирхамів певну їх кількість стали прирівнювати за вагою до вагової гривні. Поступово гривня набула значення не лише вагової, але й лічильної одиниці. В джерелах часів Київської Русі лічильну гривну називають «гривною кун». У ваговій гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами.

Монетна гривна відома з середини XI століття. Першими виникли київські монетні гривні –  ромбоподібні злитки вагою близько 164 г. Майже одночасно з’явилися новгородські гривні – паличкоподібні злитки вагою близько 204,7 г. Трохи пізніше – чернігівські, які за формою подібні до київських, але за вагою тотожні новгородським

Гривня лишалась грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII ст.) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з’явилися рублі (від слова рубати, тобто обрубок гривні).

Тло банкноти виконано з елементами антисканерної сітки: з лівої сторони над і під частиною водяного знаку – вертикальні і горизонтальні лінії, утворюючи ромби, що візуалізують квадрати (рис. 6); вгорі і внизу центральної  і правої частин банкноти – діагональні лінії різної товщини жовтого, синього, коричневого кольорів, утворюючи візерунок тла (рис. 7).

РЕВЕРС

На зворотній стороні в центральній частині зображення Града Володимира у Києві.

Місто Володимира або град Володимира – історичний район стародавнього Києва, який сформувався в часи правління великого князя Київського Володимира Святославича. Знаходився на Старокиївській горі, обмежувався її стрімкими схилами над Подолом і Гончарним яром, де містилися великокняжий двір, двори інших князів та бояр, великі церкви та монастирі. По периметру йшли потужні дерев’яно-земляні вали, перед якими на півдні та сході вирито глибокі рони.

Град Володимира мав три в’їзди: Парадний – Софійська (Батиєва) брама, яка вела на південь (з XI ст. в бік Софійського собору); Подільська брама (біля Андріївської церкви) з’єднувала з Боричевим (тепер Андріївським) узвозом Верхнє місто з Подолом; Михайлівська брама вела на схід, до Града Ізяслава – Святополка.

Композиційним центром дитинця була Десятинна церква, оточена мурованими князівськими палацами та боярськими дворами (не збереглися). Перед нею містилася головна площа – Бабин торжок, прикрашена бронзовою квадригою та двома бронзовими статуями, яких князь Володимир вивіз як військові трофеї з Херсонесу. Від площі йшли головні вулиці до кожної з брам. В північно-східній частині знаходився Перунів пагорб, де князь Володимир встановив у 980 язичницьке капище з 7 язичницькими богами на чолі з Перуном. Після введення християнства князь Володимир побудував там дерев’яну церкву св. Василія на честь свого небесного патрона. В цій же частині знаходився і великий княжий двір.

Під зображенням, по середині, пояснювальний напис: «ГРАД ВОЛОДИМИРА У КИЄВІ». Праворуч від града Володимира розміщено художню композицію, що включає військове спорядження, хрест (рис. 8), яструб і елементи декору часів Володимира Великого.

Вздовж правого і лівого країв банкноти – ледь помітний вертикальний напис «УКРАЇНА». З лівої сторони зображена вертикальна смуга з орнаментом часів Київської Русі, в середині якої – номінал цифрою «1» (вертикально). Поверх верхньої частини смуги зображено логотип НБУ, котрий використовувався до 2018 року. Лівіше, поверх смуги – номінал написом «ОДНА ГРИВНЯ». Вздовж двох сторін смуги міститься мікротекст «УКРАЇНА» (рис. 9).

У правому нижньому куті – цифрове позначення номіналу «1». Ліворуч від номіналу зображення гривні часів Київської Русі – наскрізний елемент, що доповнюється на зворотній стороні, і під час розглядання проти світла проглядається літера «У» (рис. 5). Під зображенням гривні вказано рік випуску – «2011».

Серійний номер знаходиться у лівому нижньому куті фарбою червоного кольору та в правому верхньому куті фарбою чорного кольору.

Дизайн зворотного боку банкноти доповнюють захисні антисканерні сітки: з правої сторони – лінії зі зміною кута нахилу (рис. 10); над зображенням града Володимира і під ним розміщено геометричні орнаменти. Серед нижнього орнаменту приховано цифру номіналу – «1» (рис. 11).

ПРИМІТКА

Прижиттєвих зображень князя Володимира Великого не лишилося – окрім як на деяких його монетах. І то приблизно: довговидий, із прямим носом. От і все, що можна сказати. Із пізніших зображень хрестителя Русі популярними є кілька. Зокрема – барельєф на дверях Володимирського собору в Києві.

Київські князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий на українських банкнотах з 2004 року почали зображуватися з бородою, хоча самі її ніколи не мали. Носіння бороди притаманне московським царям, до яких намагалися зрівняти київських князів українські проросійські політики, зокрема тодішній Голова Національного банку України Сергій Тігіпко з оточення  Прем’єр-міністра України, на той час, а потім президента України (згодом позбавлений звання) і зрадника України, визнаного винним у державній зраді – Віктора Януковича.

У батька князя Володимира – Святослава бороди не було. Натомість, як свідчить візантійський історик Лев Діакон, він мав довгі вуса і «оселедець» на голові. Цінність повідомлень Лева Диякона в тому, що він був учасником переговорів візантійців і русів, і на власні очі  бачив Київського князя Святослава: «Ось якою була його зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясними, синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова була в нього зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одяг його був білий і відрізнявся від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв із скіфами».

Скільки-небудь якісних прижиттєвих зображень князя Володимира не збереглося, однак якщо виходити з прислів‘я «яблуко від яблуні не далеко котиться», то не зрозуміло, чому в князя Володимира Святославича мала бути борода, якщо в його батька були довгі вуса й оселедець.

Нині чимало істориків вважають, що борода у князів могла з‘являтися лише в піст. На війну вояки йшли виключно бритими – як князі, так і дружинники, можливо, крім селян.

У результаті заміни дизайну купюр зі зворотного боку купюри номіналом в одну гривню зникли зображення руїн Херсонесу – міста, яке 988 року облогою взяв Київський князь Володимир Великий. Заміна дизайну купюр відбулася в момент, коли з‘явилися повідомлення, що Кучма пообіцяв Путіну вивести з Севастополя українські Військово-морські сили.

Заради бажання вислужитися перед іноземцями штабіст Януковича (Тігіпко – ред.) був готовий перекреслити одну з найвеличніших сторінок української історії та викреслити з пам‘яті, що Херсонес уже був містом Київської військової слави задовго до того, як Севастополь став містом російської.

Олександр ПАЛІЙ – український історик, для «Оглядача» (obozrevatel.com)

На першій одногривневій банкноті портрет Володимира Великого малював лауреат Шевченківської премії художник Василь Лопата.

– …І доводив, що тоді борід не носили. Батько Володимира, Святослав — достеменно відомо, що не носив, цьому є документальні свідчення. Бородатими стали лише онуки Ярослава Мудрого. То вже потім російська традиція зробила геть усіх бородатими, й Володимира – також, – каже Василь ЛОПАТА.

– Цікавлюся, чому на нових купюрах після 2004 року і Володимир Великий, і Ярослав Мудрий знову стали бородатими, – Віктор ГРИНЕВИЧ, gazeta.ua.

– Не знаю, я вже не мав до того жодного стосунку. Хто їм бороди домальовував – Нацбанк робить із того велику таємницю. Тепер наші князі виглядають, немов московські бояри, – відповів Василь ЛОПАТА.