Країна: Ізраїль	Матеріал: Алюмінієва бронза
Краузе №: KM# 26	Маса: 4,3 г
Рік: 1960	Діаметр: 21,5 мм
Аверс/реверс: Медальне (0°)	Товщина: 1,73 мм

Монета номіналом 10 агорот 1960 року викарбувана у монетному дворі Тель-Авіву (Ізраїль) у формі кола. Для виробництва монети використано сплав міді, алюмінію і нікелю (алюмінієва бронза – Cu₉₂Al₆Ni₂).

Гурт монети – гладкий (рис. 1). По краю монети: на аверсі виступає буртик, що утворює трапецієподібну рамку з викривленими сторонами та закругленими кутами; на реверсі буртик утворює всередині квадрат з хвилястими сторонами та закругленими кутами.

Мова тексту на монеті – іврит, арабська.

Монета відноситься до серії «Агора» та «Фунти» (1960-1980 роки), яка в обігу з 12 травня 1960 року. Виведено з обігу – 22 лютого 1980 року.

Дизайнери монети: лицевої сторони – Герд Ротшильд і Зеєв Ліппман, зворотної – брати Габріель і Максим Шаміри.

Тираж – 14 397 000.

АВЕРС

Лицеву сторону монети розроблено за мотивом монети наси (царя) Ізраїлю (Юдеї) Симона Бар-Кохби (132-135 роки), на якій було зображено пальму з двома гронами фініків.

Симон Бар-Кохба був лідером так званого Бар-Кохбського постання проти Римської Імперії у 132 році, що відродило незалежну єврейську державу, якою він керував 3 роки, як Насі («князь», «царь»). Його держава була завойована римлянами у 135 році після двох із половиною років війни.

Під час повстання Бар-Кохби євреї карбували власні монети. Монетна система Симона Бар-Кохби заснована на традиції карбування Юдейської війни. У більшості монети несуть легенду з ім’ям лідера повстання «Симон» (іноді з титулом «насі (князь, цар) Ізраїлю»); на деяких монетах фігурує ім’я священика Елазара або слово Єрусалим. Монети за своєю художньою якістю перевершують навіть монети Юдейської війни (66-73 років). Бар-Кохба перекарбував монети з портретами римських імператорів та язичницьких символів, замінюючи їх новими, пов’язаними насамперед із храмом.

Срібні монети випускалися двох номіналів — тетрадрахма (села) із зображенням фасаду Єрусалимського храму, лулава та етрога, та динарій (зуз) із зображеннями виноградного грона, глека, ліри, двох труб та пальмової гілки.

Випускалися і бронзові монети 4-х номіналів із зображеннями пальми, виноградного листа, пальмової гілки та ліри.

На фото зображено бронзову монету періоду повстання Бар-Кохби (132-135 років). Аверс – виноградний листок з гілкою і напис на івриті «Другий рік свободи Ізраїлю». Реверс – пальма з двома гронами фініків і напис «Симон» на івриті.

На даній монеті фінікову пальму (рис. 2) розміщено в центрі зі зміщенням праворуч вверх.

Фінікова Пальма – це вид квіткових рослин сімейства пальмових. Цей вид широко культивується в Північній Африці, на Близькому Сході й у Південній Азії і натуралізований в багатьох тропічних і субтропічних регіонах по всьому світу.

Фінікові дерева зазвичай сягають 21-23 метрів у висоту, ростуть поодинці або утворюють групу з кількох стовбурів від однієї кореневої системи. Сушені фініки дуже солодкі і їх можна вживати як десерти окремо або в складі кондитерських виробів.

Люди вирощують фініки тисячі років. Є археологічні свідчення культивування фініків в Аравії із 6-го тисячоліття до нашої ери. Світове виробництво фініків становить 8,5 мільйонів метричних тонн на рік, при цьому країни Близького Сходу та Північної Африки є найбільшими виробниками цього фрукта.

Фінікова пальма вважається одним із символів Ізраїлю. Її вирощували ще в стародавній Юдеї, вона згадана в Танах, навіть на стародавніх монетах карбували пальму фініків. Але до початку XIX століття в Ерец-Ісраель (Земля Ізраїльська) залишилися лише лічені дерева в Негеві, Араві та в окремих фруктових садах.

У 20-х роках XX століття єврейські поселенці вирішили відновити вирощування фініків в Ізраїлі. Мешканець кібуци Кінерет (у Північному окрузі Ізраїлю) Йосеф Вейц привіз кілька сотень саджанців пальми з Єгипту, а вже в 30-ті роки натхненник ідеї відродження фініків Бен-Ціон Ісраелі вирушив до сусідніх арабських країн, щоб купити саджанці.

Складність полягала в тому, що з більшості країн, що вирощують фініки, під страхом смерті заборонялося вивозити живці фінікової пальми, що їх берегли як національне надбання. Але за кілька поїздок Бен-Ціон складними шляхами вивіз із різних країн кілька тисяч кореневих нащадків. Не всі пальми прижилися в районі долини Йордану та Бейт-Шеана, де були висаджені, але з цих саджанців виросли дерева, нащадки яких сьогодні ростуть у пальмових гаях Ізраїлю.

Цікавий факт

В Ізраїлі вже кілька років поспіль збирають фініки із фінікових пальм, які виросли з насіння, знайденого археологами під час розкопок. Цьому насінню 2000 років. Ці особливі фініки нагадують сучасні види і мають дуже солодкий смак, схожий на мед. Саме такі фініки були одним із головних продуктів харчування стародавніх Юдеїв.

У стародавньому пальмовому гаю в кібуці Кетуру зростає кілька дерев. Найстаршу пальму, яку назвали «Мафусаїл», посадили ще в 2005 році з насіння, знайденого в Масаді в 1960-х роках під час розкопок під керівництвом легендарного ізраїльського археолога Ігала Ядіна.

У наступні роки вчені вирішили продовжити експеримент і посадили ще 32 насіння, які були знайдені під час різних археологічних розкопок. Шість з цих насінин проросли. Вони з Масади і Кумрана, ще одного знакового місця, де були знайдені всесвітньо відомі сувої Мертвого моря.

Пальма «Мафусаїл» виявилася чоловічим деревом, а деякі з нових пальм виявилися жіночими, що дозволило провести запилення.

Під зображенням пальми розміщено напис на івриті «ישראל» (ІЗРАЇЛЬ) (рис. 3), ліворуч від пальми напис продубльовано арабською мовою «اسرائيل» (ІЗРАЇЛЬ) (рис. 4).

РЕВЕРС

На зворотній стороні у центрі монети вказано номінал у два рядки арабським числом і написом мовою іврит – «10 אגורות» (10 АГОРОТ); нижче зазначено рік карбування монети – «תש”ך» (за єврейським календарем – 5720 рік, за григоріанським календарем – 1960 рік) (рис. 5).

Єврейський календар – традиційний календар євреїв, що належить до місячно-сонячних, тобто кількість календарних днів його місяців визначається згідно з часом обертання Місяця, що дорівнює 29 дням 12 годинам 44 хвилинам і 2,8 секундам, тоді як тривалість року враховує період повного обертання Землі навколо сонця.

Ізраїльський народ вів відлік часу за місяцем, і кожний молодий місяць був початком нового календарного місяця. Тому тривалість одних місяців була 29 днів, інших – 30 днів, а в році було 12 місяців. Новий рік починається у вересні.

Через те, що рік за місяцем відставав від року за сонцем на 11 днів, євреї кожного третього року додавали 13-й місяць (у 30 днів) і називали його Ве-адар, Адар-II або Адар-додатковий.

В юдаїзмі календар відіграє вкрай важливу роль, визначаючи часові границі постів і свят. Кожний ритуальний період розраховується аж до хвилини. Порушення цих границь веде до опоганення законів Тори, покаранням за недотримання яких у часи існування Єрусалимського Храму була смерть.

Вікіпедія ->