Сінгапур вважається однією з найсучасніших і найдинамічніших держав світу. Це невелика країна-місто, яка дивує своєю унікальною історією, високим рівнем життя та гармонійним поєднанням традицій і новітніх технологій. Вона приваблює мандрівників, інвесторів і тих, хто цікавиться культурним різноманіттям. Тут можна зустріти неймовірні поєднання природи, архітектури та інноваційних рішень у міському середовищі.

В історії грошового обігу Сінгапуру ера ранньої торгівлі характеризувалися відсутністю єдиної національної валюти. Сінгапур, завдяки своєму стратегічному розташуванню в Малакській протоці, був жвавим центром морської торгівлі, де в обігу перебували різноманітні іноземні та регіональні гроші.

На найранніших етапах розвитку та в періоди затишшя велика частина локальної торгівлі базувалася на бартері (прямому обміні товарами), була основою економіки протягом багатьох століть, починаючи щонайменше з XIV століття (період стародавнього королівства Сінгапура, відомого як Тамасек). Місцеві жителі обмінювали продукти моря, лісу та ремісничі вироби на товари, які привозили іноземні купці (кераміку, шовк, залізо).

Китайські мідні та бронзові монети з квадратним отвором посередині, відомі як кеш (cash) або вень (wen), були одними з найперших і найпоширеніших металевих грошей у регіоні, які почали витісняти натуральний бартер на острові.

Перші китайські монети масово потрапили на острів у часи розквіту стародавнього порту Тамасек (XIV ст.). Відомий китайський мандрівник Ван Даюань у 1349 році писав, що місцеві жителі Тамасека активно приймали китайські мідні гроші в обмін на свої товари.

Навіть після занепаду Тамасека (XV-XVIII ст.) монети продовжували привозити купці з династій Мін та Цін. Вони настільки глибоко увійшли в побут Малайського архіпелагу, що залишалися в обігу навіть тоді, коли Сінгапур був лише невеликим рибальським селищем під владою султанату Джохор.

Археологічні розкопки в сучасному Сінгапурі (наприклад, біля річки Сінгапур та на пагорбі Форт Каннінг) підтверджують, що на острові ходили монети різних епох: від династії Сун (X-XIII ст.) до династій Мін та Цін (XVII-XIX ст.). Місцеві малайські торговці часто не зважали на вік монети чи ім’я імператора – гроші приймалися суто за вагою чистої міді.

У період XIV-XIX століття гроші Малайських султанатів,переважно Джохорського султанату, до складу якого колись входив острів, активно використовувалися в Сінгапурі як основний засіб торгівлі.

Близько 1400 р. виникла мусульманська держава малайців – Малаккський султанат (1400-1511 рр.). Грошовий обіг султанату розвивався від натурального обміну до карбування власної ісламської монети.

До появи круглих монет, а в деяких регіонах і паралельно з ними, використовували гроші у формі тварин (крокодилів, слонів) або пірамідальних злитків (тампанг). Їхня вартість чітко відповідала вазі самого олова.

Власна монетарна система сформувалася за часів правління султана Музаффар-шаха (1445-1459), який розпочав інтенсивну ісламізацію держави. На випущених ним грошах уперше з’явилися арабська каліграфія та офіційні титули правителя.

Малаккський султанат випускала гроші з двох ключових металів: олова (місцевий видобуток) та золота (імпорт або данина). Олов’яні пітіси – найвідоміші монети султанату. Олово виплавляли у кругляки або невеликі диски. На аверсі викарбовували ім’я чинного султана арабицею (наприклад, «Музаффар-шах султан»), а на реверсі – релігійний титул правителя. Ці монети мали низьку вартість і обслуговували внутрішній роздрібний ринок.

Золоті динари виготовлялися під значним впливом мусульманської культури. Золото слугувало ознакою багатства імперії й використовувалося у міжнародній торгівлі спеціями, шовком та порцеляною.

У 1511 році Малакка, столиця Малаккського султанату, була захоплена португальцями. Султан Махмуд-шах втік на південь, після чого здійснив декілька марних спроб відвоювати свою столицю. А після його смерті 1528 року син Алауддін Ріайят-шах заснував нову державу Джохор (Джохорський султанат).

У той час на території сучасного Сінгапуру почали ходили грошові одиниці Джохорських правителів. Вони, як Малаккський султанат, також карбували свої монети із золота і олова.

Золота монета купанг була меншим номіналом (вагою близько 0,6 г), а мас – більшим (близько 2,4 г). Вони слугували для великих торгових операцій та як символи статусу. Дрібні олов’яні монети катунги використовувалися для повсякденних дрібних розрахунків на ринках.

Засновник Джохорського султанату, Алауддін Ріайят-шах (1528-1564), став першим, хто започаткував власне карбування грошей. Його золоті восьмикутні монети номіналу купанг вважаються першими монетами султанату в історії. На них викарбовано його ім’я («Sultan Alauddin») та релігійний титул.

Другий султан Джохора, Музаффар -шах (1564-1570), продовжив традицію свого батька та стандартизував випуск золотих монет типу мас і купанг для розвитку міжнародної торгівлі та протистояння з португальською Малаккою.

Абдул Джаліл-шах III (1623-1677) один із найвідоміших емітентів монет. Завдяки стабілізації держави та союзу з голландцями, він налагодив масовий випуск як золотих купангів (із написом Sultan Abdul Jalil Shah), так і маркованих іменних олов’яних катунів.

Султан Сулейман Бадрул Алам-шах (1722-1760) увійшов в історію малайської нумізматики завдяки експериментам із металами. Окрім золота, за його наказом випускалися унікальні срібні монети під назвою пенджуру (penjuru) та їхні чверті, що є винятком для традиційно «золото-олов’яного» грошового обігу регіону.

Все змінилося у 1819 році, коли англійський державний діяч Стемфорд Рафлз заснував британський порт на острові, що поклало початок впровадженню офіційних колоніальних грошових одиниць.

Грошова система Сінгапуру до 1819 року була плюралістичною та децентралізованою. Основним платіжним засобом міжнародної торгівлі став іспанський (а згодом мексиканський) срібний долар (песо). Британська Ост-Індійська компанія намагалася нав’язати ринку індійську рупію. Проте купці чинили опір, і срібні долари залишалися базою розрахунків. Торговці оцінювали монети не за їхнім номіналом, а за чистою вагою та якістю металу (золота, срібла, міді чи олова).

У 1840-х роках приватні комерційні банки (наприклад, Union Bank of Calcutta та Oriental Bank) почали випускати перші паперові гроші для місцевого вжитку.

У 1867 році Сінгапур офіційно перейшов під пряме управління Лондона як коронна колонія Стрейтс-Сетлментс. Статус індійської рупії скасували. У 1899 році Рада комісарів з валюти випустила перші офіційні державні банкноти, а у 1903 році з’явився знаменитий долар Проливів (Straits dollar). Цей долар було жорстко прив’язано до британського фунта стерлінгів. Він обслуговував не лише Сінгапур, а й усі малайські султанати.

Перші долари Едуарда VII (1901-1910) 1903-1904 років були дуже великими, важкими і містили 90% чистого срібла. Проте вже у 1906-1907 роках світова ціна на срібло різко підскочила. Вартість металу в монеті стала вищою, ніж її номінальна вартість (1 долар). Люди почали масово переплавляти монети та вивозити срібло контрабандою.

Британці зреагували миттєво. У 1907 році було випущено новий тип долара Едуарда VII, яка стала значно меншою за розміром і легшою (вага впала з 26,9 г до 20,2 г), а вміст чистого срібла в ній зменшили до 50%.

У 1906 році уряд Едуарда VII офіційно зафіксував курс Стрейтс-долара до британської валюти. Відтоді 1 долар дорівнював рівно 2 шилінгам і 4 пенсам.

За Георга V (1910-1936) паперові банкноти остаточно витіснили благородні метали з великого обігу через дефіцит металу під час Першої світової війни та для зручності шаленого торгового обігу. У 1917-1919 роках через брак срібла уряд вперше випустив паперові гроші надзвичайно низьких номіналів – 10 центів та 25 центів. Банкноти номіналом 1 та 5 доларів стали наймасовішими грошима епохи.

Дизайн монет Георга V зберіг традиції його батька Едуарда VII, але фінансові кризи змусили британців сильно економити на металі. У 1910-1919 роках монети у 10, 20, 50 центів та 1 долар карбували з якісного срібла. Проте у 1920 році через чергове зростання цін на метал проба срібла в монетах Стрейтс-Сеттльментс катастрофічно впала з 60% до всього 40-50%.

У 1939 році британці створили єдину Раду комісарів з валюти Малаї. Було випущено Малайський долар, який став законним платіжним засобом на всьому Малайському півострові та в регіоні Борнео, об’єднавши фінанси Сінгапуру та Малаї.

Проте, Під час японської окупації (1942-1945), у Другій світовій війні, офіційні гроші знецінилися, а загарбники випустили військові єни. Через характерні малюнки рослин на банкнотах місцеве населення прозвало їх «банановими грошима». Після капітуляції Японії ці гроші повністю втратили цінність, ставши звичайним папером.

У повоєнний період регіональні колонії утворили спільний валютний простір. Став діяти долар Малаї та Британського Борнео. Сінгапур продовжував використовувати цю валюту навіть після здобуття внутрішнього самоврядування (1959), входження до складу Федерації Малайзії (1963) та несподіваного виходу з неї з оголошенням повної незалежності у 1965 році.

З 12 червня 1967 року, після розпаду спільної валютної системи з Малайзією, почалася незалежна фінансова історія країни – у цей день було випущено сінгапурський долар (SGD) за курсом 1 до 1 до малайського ринггіта.

Перша серія банкнот («Серія з орхідеями») введена в обіг 12 червня 1967 року у номіналах 1, 5, 10, 50, 100, 1000 і 10000 доларів. Головною художньою темою цієї серії стали орхідеї – національні квіти Сінгапуру. На лицьовій стороні (аверсі) кожної купюри в центрі або праворуч обов’язково зображувався певний сорт орхідеї, а також державний герб, водяний знак у вигляді голови лева та підпис міністра фінансів (який одночасно очолював Валютну раду Сінгапуру).

20 листопада 1967 року введена в обіг перша серія монет («Морська серія») номіналами 1, 5, 10, 20, 50 центів та 1 долар. Метал – бронзовий сплав для 1 цента; мідно-нікелевий сплав для решти номіналів.

Дизайн монет підкреслював острівне розташування Сінгапуру та його зв’язок з морем. Аверс усіх монет містив державний герб Сінгапуру, оточений назвою країни чотирма офіційними мовами (англійською, малайською, китайською та тамільською), а також рік випуску.

Другу серію банкнот («Серія з кораблями») введено в обіг поетапно між 1984 та 1989 роками. Ця серія присвячена морській історії Сінгапуру: від традиційних дерев’яних суден до сучасних гігантських контейнеровозів, що підкреслювало статус країни як одного з найбільших портів світу. На аверсі кожної купюри зображено судно певного типу та традиційний китайський або малайський символ удачі й добробуту.

У цій серії вперше з’явився номінал у 2 долари (у 1990 році), який згодом замінив купюру в 1 долар (її випуск припинили через популярність монети).

Монети другої серії («Квіткова серія»)в обіг з 2 грудня 1985 року. Головною темою реверсу стали місцеві квіти та рослини, що символізувало перетворення Сінгапуру на «місто-сад». Монети стали значно меншими та легшими за першу серію, що зробило їх зручнішими у повсякденному вжитку. На аверсі залишився державний герб, але назва країни тепер розташовувалася по колу.

Третя серія монет і банкнот Сінгапуру є найсучаснішою. Вона відображає перехід країни до статусу глобального мегаполіса, технологічного хабу та держави з високим рівнем громадянського суспільства.

У цій серії відбулися кардинальні технологічні зміни: банкноти частково стали полімерними (пластиковими), а монети змінили свій склад на користь легшої багатошарової сталі.

Третя серія банкнот («Портретна серія») введена в обіг 9 вересня 1999 року і залишається головним платіжним засобом сьогодні. На аверсі всіх купюр зображено портрет першого президента Сінгапуру – Юсофа бін Ісхака (Yusof bin Ishak). На реверсі кожної банкноти розкрито певну рису громадянського суспільства або державної політики.

Починаючи з 2004 року, найуживаніші номінали ($2, $5 та $10) почали поступово випускати на полімерній (пластиковій) основі, що значно подовжило термін їхньої служби. Решта номіналів залишилися паперовими.

Презентована 21 лютого та введена в обіг 25 червня 2013 року третю серію монет («Іконічні місця Сінгапуру»). Головна тема дизайну –  всесвітньо відомі архітектурні та інфраструктурні пам’ятки країни. Монети отримали унікальні тактильні особливості та різну насічку на гурті, щоб люди з вадами зору могли легко розрізняти їх на дотик.

Номінал 1 долар – біметалева монета (зовнішнє кільце – латунь, внутрішній диск – нікель). Зберігся традиційний восьмикутник, але тепер він виконаний у вигляді делікатної внутрішньої лінії. Має лазерне мікрогравірування для захисту від підробок.

Грошове управління Сінгапуру (MAS) офіційно припинив випуск банкнот у $10,000 (у 2014 році) та $1,000 (у 2021 році), щоб знизити ризики відмивання грошей та фінансування незаконних операцій. Проте випущені раніше купюри залишаються законним і дуже дорогим платіжним засобом.

Станом на 30 квітня 2026, валютний курс сінгапурського долара (за даними МВФ, ЄЦБ та НБУ) становить 1,281 сінгапурського долара за 1 долар США (0,7806 долара США за 1 сінгапурський долар), 1,499 сінгапурського долара за 1 євро (0,6671 євро за 1 сінгапурський долар) та 0,02906 сінгапурського долара за 1 гривню (34,41 гривень за 1 сінгапурський долар).

На даний час в обігу перебувають банкноти $2, $5, $10, $50, $100, $500, $1000, $10000 та монети номіналу 1¢, 5¢, 10¢, 20¢, 50¢, $1.