Карбування перших норвезьких монет – срібних пенінгів, розпочалося в епоху вікінгів за короля Олафа Трюґґвасона 995 року на зразок англосаксонських пенні. Пізніше до них час від часу додавалася також мідь. Маса скандинавського срібного пенінга коливалась. Спочатку він становив 1/192 вагової марки срібла (важила близько 210 грамів) і, отже, містив близько 1,09 грама срібла. Але іноді його маса сягала 1,3 або навіть 2 г. У Норвегії пенінги карбували в таких варіантах: 2 пенінги, 1 пенінг, 1/2 пенінга і 1/4 пенінга, і були основною грошовою одиницею аж до укладення Кальмарської унії 1397 року.

Після укладання Кальмарської унії і низки наступних династичних договорів Норвегія втратила самостійність і кілька століть потрапила у залежність від Данії і Швеції, і протягом понад 500 років у Норвегії ходили датські та шведські гроші, хоча періодично робилися спроби випуску регіональних норвезьких банкнот та монет.

Зокрема, у 1543 року на території Гімсойського монастиря в місті Шієн створено монетний двір. На ньому 1546 року карбували перші в історії Норвегії далери. Їх особливістю стало поміщення на реверсі національного символу – центрального елемента норвезького герба – лева. Випуск гімсойдалерів тривав менше року. У тому ж 1546 році монастир і розташований у ньому монетний двір згоріли. Ці монети не вплинули істотно на грошовий обіг через малий тираж (донині збереглися всього 18 примірників). Однак саме вони є першими далерами Норвегії.

Протягом тривалого часу в Норвегії взагалі не карбували монет. 1628 року монетний двір відкрили в Християнії (зараз Осло), а 1686 року він переїхав у Конгсберг. Від 1628 року завдяки відкриттю монетного двору, в Норвегії починають карбувати далери на регулярній основі.

В період з 1523 по 1788 рік в Норвегії карбувалася Норвезька марка, і то під управлінням королівства Данія. Перша карбована марка з’явилася за часів регентства останнього римо-католицького архієпископа Олафа Енгелбректсона (1523-1537), а остання монета в марках була викарбувана у 1788 році, яка остаточно була вилучена з обігу під час грошової реформи 1873 року.

 

1625 року в Данії склалися такі співвідношення між грошовими одиницями: 1 далер – 6 марок – 96 скілінгів. Одночасно з далером у країні циркулювали срібні крони, рівні 4 маркам. Саме цю систему інкорпоровано й у Норвегії. Норвезькі далери XVII століття містили ~ 25,18 г чистого срібла, що відповідало данським.

В 1695 році король Кристіан V подарував купцеві Йоргену Тормолену право на випуск власних банкнот, які могли бути використаними на території Норвегії як законний платіжний засіб. Надруковані купюри номіналом 10, 20, 25, 50 і 100 ригсдалерів стали першими норвезькими банкнотами. Справи у купця незабаром розладналися і його оголосили банкрутом.

Проблеми, з якими зіткнулася Данія в період наполеонівських воєн початку XIX століття, призвели її до банкрутства 1813 року. За Кільським договором 1814 року Норвегія переходила під владу шведського короля.

1816 року стортинг (парламент Норвегії) змінив раніше використовуване співвідношення грошових одиниць. Один спесієсдалер ставав рівним 120 скілінгам або 5 ригсортам по 24 скілінги кожен. Таким чином зроблено спробу уніфікувати систему відношень грошових одиниць зі Швецією. Подальші зміни в грошовому обігу Швеції не позначилися на відношеннях норвезьких монет і банкнот. Так, у Швеції 1855 року проведено реформу, яка передбачала введення десяткової грошової системи, тоді як у Норвегії продовжували випускати срібні далер і скілінг. У Швеції до 1855 року друкували банкноти із зазначенням номіналу в риксдалерах банко і риксдалерах спеціє, а від 1855 року – риксдалерах риксмюнт. У Норвегії центральний банк в Тронгеймі продовжував друкувати спесієсдалери.

27 травня 1873 року між Данією і Швецією підписано Скандинавський монетний союз, який передбачав відмову від срібного стандарту і уніфікацію грошових одиниць обох країн на основі крони вартістю в 0,4032 г чистого золота. 4 червня 1873 року стортинг видав закон, який передбачав перехід Норвегії до золотого стандарту. Від 1 січня 1874 року в державі стали використовувати як спесієсдалери зі скілінгами, так і крони з ере. Один спесієсдалер відповідав 4 золотим кронам.

 

17 квітня 1875 року прийнято законодавчий акт, за яким у країні відмовлялися від обігу далерів і скілінгів. Це зроблено в контексті підготовки до вступу в Скандинавський монетний союз. 16 жовтня 1875 року Норвегія офіційно в нього й увійшла. Остаточно далер і скілінг перестали використовувати й обмінювати на нові крони і ере від 1 січня 1877 року.

Скандинавський монетний союз було розпущено після початку Першої світової війни у 1914 році. Аж до 1917 року на території Норвегії крім власне норвезької крони мали рівне ходіння грошові знаки Швеції та Данії. 1931 року крона була прив’язана до британського фунта стерлінгів за курсом 19,9 крони за фунт (до цього був курс 18,16 крон за один фунт). 1939 року крону прив’язали до долара США за курсом 4,4 крони за долар. Під час фашистської окупації 1940-1945 років крона була прив’язана до німецької рейхсмарки за курсом 1 крона спочатку 0,6 а пізніше 0,57 райхсмарки за одну крону.

Після Другої світової війни норвезька крона знову була прив’язана до золота через Бреттон-Вудську систему. Після краху цієї системи 1971 року Норвегія брала участь у кількох проектах європейського валютного співробітництва.

У 1992 році Норвезький Банк вирішив відмовитися від фіксованого обмінного курсу і перейшов на плаваючий, регульований ринком обмінний курс.

Сьогодні в обігу знаходяться чотири номінали монет норвезької крони зразка 1994-1998 років: 1, 5, 10 і 20 крон. У 2012 році розмінна монета номіналом 50 ере була вилучена з грошового обігу і стала недійсною як платіжний засіб. Монети 1 крона і 5 крон карбуються з мельхіору і мають круглий отвір у центрі. Для виготовлення монет номіналом 10 та 20 крон використовується нікелева латунь.

В даний час в обігу знаходяться п’ять номіналів банкнот норвезької крони, випущені в обіг у 2017-2019 роках (VIII серія): 50, 100, 200, 500 та 1000 крон. Домінуючою темою серії стали морські мотиви. Навіть презентація банкнот відбулася в Інституті морських досліджень при Бергенському акваріумі.