Території, що входять до складу сучасного Таїланду, брали участь у Морському нефритовому шляху, що підтверджено археологічними дослідженнями. Торгова мережа існувала протягом 3 000 років, між 2000 р. до н. е. і 1000 р. н. е. Місцезнаходження Банчіанг (навколо провінції Удонтхані) наразі вважається найдавнішим відомим центром виробництва міді та бронзи в Південно-Східній Азії та датується приблизно 2000 роками до нашої ери. Датування артефактів з цього місця дозволяють припустити, що принаймні до 1500 року до н. е., жителі виготовляли бронзові інструменти, а також вирощували рис. До появи стандартизованих монет використовувалися різні форми обміну, включаючи мушлі каурі, рис і злитки срібла.

Найдавніші відомі записи про політичну одиницю в Індокитаї пов’язані з Фунаном – містом з центром у дельті Меконгу, що охоплювало території сучасного Таїланду. Китайські джерела свідчать, що у Фунанське королівство було направлене посольство з метою покращення торговельних зв’язків у 220-х роках. Відомості про Фунанське королівство потрапили до Александрії, де була написана книга, очевидно з торговцями. Про зв’язки Фунану з Римською імперією свідчать численні викопні римські монети датовані 270 роком до н. е..

Античне монетне виробництво Фунан не так добре документовано, як у більш розвинутих грошових системах, але археологічні дані свідчать про використання металевих монет протягом I–VII століть.

Ці монети зазвичай виготовлялися з високоякісного срібла, чистота якого коливалася від 80 до 90 відсотків, а в деяких випадках сягала майже 100%. Зазвичай вони мали діаметр 28-35 мм і важили близько 9,2-9,4 грама, що еквівалентно 80 ратті, давньоіндійській вазі, що ґрунтувалася на мірі насіння.

Найпоширенішим дизайном для монет Фунану був дизайн «сонця, що сходить». Він має лінію по центру з шістьма променями сонячного світла з кожного боку, з невеликою кулькою або намистиною, розміщеною між ними. Все сонце часто оточене кільцем, а за ним знаходиться облямівка з дрібних намистин або кульок, яка тягнеться по всьому периметру. На реверсі зображено стилізований дизайн вату або храму, відомий як  шріватса – сприятливий знак, що уособлює успіх.

Важливо, що археологи також знайшли сліди дробових монет – половинок, чверть і менших розрізів, а також мініатюрних номіналів. Це вказує на складну місцеву економіку, яка використовувала срібло не лише для престижу та торгівлі, але й у щоденних операціях.

Із занепадом королівства Фунан кілька королівств проголосили свою свободу та незалежність. Вони чергувалися як домінуючі сили в цьому регіоні. До них належали регіони навколо центрального басейну річки Чаопхрая, такі як Накхонпатхом, Ратчабурі, Супанбурі. Вони стали важливими містами та сформувалися в об’єднане королівство, відоме як Королівство Двараваті, у VI ст. н.е..

Королівство Двараваті належить до ранніх державних утворень Монів або під монським впливом. Одним із важливих артефактів, що підкреслюють існування й діяльність цього політичного утворення, є монети, на яких знайдені написи та символи, що прямо вказують на Двараваті. Назва держави, яка може бути переведене як «багатократна», походить від знайдених монет, на яких на санскриті було написано «śrī dvāravatī» («Шрі з багатьма воротами»). Вони відображали, через візерунки на монетах, символи монархії та влади держави, вірування буддизму та релігію брахманів.

Більшість монет Двараваті виготовлялися зі срібла, хоча існували й золоті екземпляри. Багато з них містили написи паллавським письмом на санскриті, наприклад, «sridavaravati svarnapunya», що означає «заслуга правителя Двараваті». Інші монети з міста Лавапура мали написи «Lava» на аверсі та «Pura» на реверсі.

Монети Двараваті відрізнялися використанням різноманітних символів, які часто займали всю площу монети в обрамленні обідка з точок або «риб’ячої ікри».

У центральному Таїланді, на стоянках Двараваті вздовж річки Чаопхрая, монети, виготовлені методом штампування, свідчать про обмежене місцеве карбування з імпортного срібла. Ці знахідки свідчать про те, що карбування монет було не лише інструментом могутніх держав, а й гнучким засобом обміну для менших центрів, інтегрованих у ширші мережі.

У той час, VIII-XII ст., королівства Південного Таїланду швидко потрапили під вплив малайського королівства Шривіджая із Суматри.

Двома основними типами грошей, знайденими в королівстві Шрівіджая, були гроші Док Чан та гроші Намо. Срібні та золоті гроші Док Чан плоскі, круглі, з одного боку на них вигравірувано чотирипелюсткову квітку, а з іншого боку – давнє санскритське слово вара. Срібні гроші Намо, змішані з сурмою, плоскі, круглі та маленькі, з одного боку на яких зображена стародавня санскритська літера, схожа на тайський алфавіт «น». З іншого боку є позначки згину та жолоба.

Королівство Сукхотай (1238-1448) було засноване після того, як спільними зусиллями армій Пху Кхун Балкенгхао і Пху Кхун Фа Муван успішно витіснили кхмерів з адміністративної влади над територіями Суварнапхумі. Пху Кхун Балкенгхао зійшов на престол королівства Сукхотай під новим титулом та іменем – Король Шрі Індрадітья.

Монети королівства Сукхотай є унікальною валютою, відомою як «pot duang» (под дуанг) або «bullet money» (кулясті гроші). Вони стали основою для тайської валютної системи на наступні 600 років.

Гроші виготовлялися вручну, переважно зі срібла, інколи з використанням сплавів нижчої якості для дрібних номіналів. На монетах ставилися спеціальні відбитки, що засвідчували їхнє походження. Найчастіше використовувалися символи: лев, слон, раковина, колесо Дхарми (буддійський символ), лотос, кролик та піраміда з точок.

Срібні Pod Duang були основною валютою. Для дрібних розрахунків використовувалися вироби з олова, свинцю та цинку, які мали форму, схожу на pod duang, але більший розмір. Як дрібна монета, в Сукхотаї також використовувалися каурі (Bia), які завозилися з Мальдівських островів.

Срібні монети карбувалися згідно з ваговими одиницями. Вже в період Сукхотай використовувалася одиниця вагою близько 15 грамів, що стала основою тайського бата. Існували різні номінали, що ділилися на 1/2, 1/4, 1/8, 1/16, 1/32 та 1/64 бата.

На відміну від пізніших періодів (Аюттхая), монети Сукхотай часто мали від 1 до 7 відбитків, що підтверджували автентичність, а не лише знак династії. Ці монети мали вигин, що нагадував скручену комаху, а між ніжками-кінцями було видно великий отвір.

Кулясті гроші («pot duang») залишалися в обігу в Таїланді до 1904 року, коли їх остаточно замінили плоскі монети, замовлені Рамою IV у Британії.

Королівство Аюттхая було засноване в 1351 році. Завдяки географічному розташуванню на злитті чотирьох головних річок – Чаопхрая, Ной, Лопбурі та Па Сак, Аюттхая стала центром торгівлі, комунікацій, економіки та адміністрації.

Основними грошима Аюттхаї залишалися под дуанг, як і в період Сукхотай, але з деякими модифікаціями. Пізніше монети стали компактнішими, з коротшими та ширшими ніжками, а також з меншими та менш глибокими насічками. Замість цього на них також був візерунок із рисовими зернами. Под дуанг того періоду мав лише два знаки. Зверху – державна печатка, зазвичай це було колесо (чакра), що символізує Дхармачакру або Колесо Буддійського Закону, а спереду – королівська печатка, вона змінювалася з кожним новим королем і могла містити зображення, такі як бутон лотоса, слон, олень, мушля або інші візерунки. Наприклад, печатка короля Раматхібодхі I була зображенням мушлі.

Монети «под дуанг» випускалися різними номіналами, такими як бат, салунг та фуанг, вартість яких визначалася їхньою вагою та вмістом срібла.

Після падіння Аюттхаї під владою бірманців у 1767 році король Таксін очолив тайську армію, щоб витіснити та перемогти бірманців. Після звільнення король Таксін спробував відновити порядок у країні, оскільки Аюттхая була розграбована та спалена бірманцями, і її було важко відновити за короткий час. Тому король Таксін вирішив заснувати свою столицю в Тхонбурі.

Грошами, що використовувалися на початку цього правління, були под дуанги Аюттхаї, а пізніше король Таксін виготовив под дуанги для використання в економічній системі з подібними характеристиками, як і в пізніший період Аюттхаї, але на них ставилося зображення чакри як державна печатка.

Після королівства Тхонбурі новою столицею було засновано Раттанакосін. Грошова система на початку ери Раттанакосін була схожою на грошову систему Аюттхії, що складалася з под дуанг, але вона була модифікована, щоб продемонструвати розвиток унікальних рис, притаманних тайцям того періоду.

На монетах було два основних штампи: династичний знак (чакра, символ династії Чакрі) та особистий герб правлячого короля на той час. Система була складною, з одиницями, що включали бат, тамлунг, салунг, финг, сіг-зинг або пайутт і солот.

Король Рама IV (Монгкут, правив у 1851-1868 рр.) мав намір запровадити «плоску чеканку» для використання в країні. Це стало першим періодом, коли тайські гроші почали інтегруватися в міжнародну систему. Перші плоскі монети карбувалися вручну в 1856 році, а в 1857 році британська королева Вікторія надіслала королю Рамі IV ручний карбувальний верстат.

На цих монетах вперше з’явилися зображення короля (Рама V, Чулалонгкорн, правив у 1868-1910 рр.), щоб зміцнити довіру громадськості; вони містили символи чакри та слона.

У 1897 році за часів правління короля Рами V грошова система була децималізована, бат був поділений на 100 сатангів.

За часів правління королів Рами VI-VIII Сіам зіткнувся з економічною кризою через світовий економічний спад, спричинений світовими війнами та депресіями.

На початку правління короля Рами VI монети, виготовлені за часів правління короля Рами V, продовжували перебувати в обігу. Рама VI вперше наказав виготовити батні монети з портретом короля на аверсі, а на реверсі цих перших монет був зображений Айравата , триголовий білий слон.

Золотий стандарт був неофіційно застосований у 1902 році у відповідь на знецінення срібла порівняно з золотом та введення паперових грошей після затвердження Закону про паперові гроші (1902), який створив Департамент паперових грошей як офіс у складі Міністерства фінансів, перш ніж сіамський тикал офіційно став золотим стандартом згідно із Законом про золотий стандарт (1908).

Банкноти першої серії  були надруковані компанією Thomas De La Rue & Company Limited в Англії, з назвою компанії, розташованою по центру нижнього поля. Банкноти були надруковані лише з одного боку та в багатьох типах семи номіналів: 1 бат, 5 бат, 10 бат, 20 бат, 50 бат (надруковано на банкнотах номіналом 1 бат серій 50Z-59Z), 100 бат та 1000 тайських тикалів з арабськими та тайськими цифрами.

Банкноти серії 4 вперше були випущені в 1938 році компанією De La Rue п’яти номіналів, включаючи 1, 5, 10, 20 та 1000 бат. Другий тип був випущений у 1940 році зі зміною назви з รัฐบาลสยาม (Уряд Сіаму) на รัฐบาลไทย (Уряд Таїланду) через зміну назви країни 10 грудня 1939 року, яка стосувалася чотирьох номіналів – 1, 5, 10 та 1000 бат.

Серія 5 була надрукована друкарнею банкнот Японії семи номіналами, включаючи 50 сатангів, 1 бат, 5 бат, 10 бат, 20 бат, 100 бат та 1000 бат, починаючи з 1942 року.

У 1945 році уряд намагався поновити контракт з компанією Thomas De La Rue & Company Limited, але компанія зазнала збитків під час війни та не могла приймати замовлення. Уряд Тайланду звернувся до США за допомогою. США доручили своєму Бюро гравіювання та друку підготовку друкарських форм, а компанію Tudor Press Company – друк 8-ї серії.

Король Пуміпон Адульядет (Рама IX) зійшов на престол 9 червня 1946 року. Він правив до своєї смерті 13 жовтня 2016 року, що стало найдовшим правлінням серед усіх тайських монархів. Його епоха була епохою швидких змін суспільства та економіки, що супроводжувалося еволюцією знань і технологій у всіх сферах, включаючи монети, дизайн та металевий склад яких постійно розвивалися та модифікувалися, щоб відповідати потребам швидкозростаючої економіки та міжнародним стандартам.

У 1950 році було викарбувано першу серію обігових монет з алюмінієвої бронзи та міді чотирьох номіналів: 5, 10, 25 та 50 сатангів, на аверсі яких зображено портрет короля Пуміпон Адульядет, а на реверсі – герб, який використовувався за часів правління короля Рами V.

У 1986 році зміни були загалом частковими та стосувалися лише монет певного номіналу. Після комплексного перегляду виробництва монет щодо номіналу, складу, розміру та малюнка, вони включали додавання монет номіналом 1 сатанг та 10 бат. Потім уряд випустив серію з восьми монет: 10 бат, 5 бат, 1 бат, 50 сатангів, 25 сатангів, 10 сатангів, 5 сатангів та 1 сатанг. У 2005 році було викарбувано монети номіналом 2 бата, що збільшило кількість монет в обігу до 9.

За часів правління Рами IX було випущено велику кількість монет. Першу пам’ятну монету викарбувано в 1961 році – нікелеву монету номіналом 1 бат  на честь повернення короля та королеви з державних візитів із-за кордону. Це перша монета із зображенням жінки-члена королівської родини.

12-та серія банкнот була Великою серією номіналом 10 бат у 1980 році до припинення випуску банкнот номіналом 10 бат після 1995 року, які були замінені монетами номіналом 10 бат, що випускалися з 1988 року, банкнотами 20 бат у 1981 році та банкнотами 100 бат у 1978 році з гравіюванням пам’ятників цим монархам під назвою «Великі».

Зростання економіки Таїланду спричинило попит на банкноти вищих номіналів. Це призвело до відродження банкнот номіналом 1000 бат у 1992 році як частини банкнот 14-ї серії разом із новими банкнотами номіналом 100 бат, випущеними у 1994 році, та новими банкнотами номіналом 500 бат, випущеними у 1996 році.

Вимоги щодо технології боротьби з підробками, а також мета уряду Таїланду привернути увагу громадськості до діянь монархів династії Чакрі, змусили Банк Таїланду випустити банкноти серії 15 п’яти номіналів: 20 бат у 2003 році, полімерні 50 бат у 1997 році, перш ніж їх замінили звичні паперові банкноти (тип 2) у 2004 році через непопулярність полімерних банкнот, 100 бат у 2004 році до заміни на тип 2 у 2005 році, 500 бат у 2001 році та 1000 бат у 1999 році до заміни на тип 2 у 2005 році.

2012 році банкноти 16-ї серії випущені на честь тайських королів різних періодів від минулого до сьогодення. В 2016 році 17-та серія на честь короля Махи Вачиралонгкорна (Рами Х). Ці банкноти були паперовими, а з 2025 року полімерні.

Станом на 2019 рік, в обігу найчастіше зустрічаються монети номіналами 1, 2, 5 та 10 бат, рідше –  25 та 50 сатангів, і ще рідше –  старі монети в 1, 5 та 10 сатангів. На аверсах усіх монет 1988 та 2008 років карбування зображувався профіль короля Пуміпона Адульядета, а на реверсах, крім номіналу монет, були поміщені силуети найвизначніших буддитський храмів Таїланду, як наприклад Ват Арун на 10 батах, Ват Пхра Кео на 1 баті або Ват Прахат Дой Сутхеп на 50 сатангах. З 2018 року на аверсах усіх монет зображується король Вачхіралонгкон а на реверсах його монограма.

На 2026 рік в обігу перебувають банкноти номіналом 20, 50, 100, 500, 1000 бат та монети номіналом 25, 50 сатангів і 1, 2, 5, 10 бат.