Монгол Улс – саме так старомонгольською звучить назва країни, яка відома всьому світу як батьківщина Чингісхана – великого завойовника і правителя, що об’єднав розрізнений степ в єдину державу.

Оскільки монголи були кочівниками, вони бачили мало користі грошей. Вони вимірювали своє багатство табунами коней, отарами овець, стадами великої рогатої худоби. Вони цінують зброю, вуздечки та сідла.

Після розпаду імперії Хунну в 93 році нашої ери на її території виникли Сяньбійська держава, східний тюркський, уйгурський та киргизький каганати.

Відомо про карбування уйгурських монет, зокрема Кюлюг-Більге-хана, більш відомого як Бокук-каган. 805 року спадкував владу, прийнявши ім’я Ай Тенгріде Кюлюг Більге-каган. Втім висловлюється думка, що він був співкаганом або регентом при хворому батькові, що фактично відійшов від справ, але номінально залишався каганом.

На карбування уйгурських монет вплинули монети китайського типу (форма – коло з квадратом всередині), які були поширені у Східній та Центральній Азії на той час.

На фото – монета 795-808 роки (бронза, 2,7 г, 23 мм) (Бокук-каган), Уйгурський каганат

Бокук-Каган випускав монети з написом староуйгурським письмом – «Köl Bilgä Tängri Boquq Uigur Qagan» (З мудрістю широтою подібно до гладі озера, Небесний Бокук, Каган Уйгурів». Напис на звороті – «Il tutmiş yarliğinga» (Наказом того, хто править Імперією). Ці написи на монетах – одні з найбільш ранніх прикладів вживання староуйгурського письма.

На початку XIII ст. монгольські племена були об’єднані під владою Темуджина, який у 1206 році отримав ім’я великого хана – Чингісхана. В результаті завоювань Чингісхана та його наступників, під владу монгольської імперії підпали великі території Центральної Азії, Закавказзя, Китаю, Русі.

Після глобальних завоювань Чингісхана державі, для того щоб включити до своєї структури економічно розвинені міста Центральної Азії, Ірану та Китаю, потрібно було прийняти єдину валюту, яка б влаштувала всіх.

З цього моменту стали карбуватися два види монет. Для грошового обігу в мусульманському світі випускалися монети з арабськими написами, а Китаї – китайськими написами.

Перший тип – для використання в мусульманських районах, карбувалися за добре відпрацьованою ісламською схемою – динар із золота, дирхам зі срібла та мідні філси чи фулси, з арабськими написами – з ім’ям хана на одному боці та ім’ям халіфа, повелителя правовірних мусульман, на іншій.

Монети з арабськими написами випускалися на монетних дворах Бухари (Узбекистан), Мерви (Туркменістан) та Газни (Афганістан). Жодної подібної монети досі не знайдено на території сучасної Монголії, всі вони виявлені в Афганістані, Пакистані та Центральній Азії, а при розкопках Каракоруму (столиця Монгольської імперії в 1220-1260 роках) знаходять лише китайські монети, що належать до правління Уґедей. Перші монети з титулом великого хана, який об’єднав під своєю владою монгольські племена та надихнув їх ідеєю завоювання Всесвіту, знайшли в Газні, на території сучасного Афганістану. Це був східний край ослабленої держави Аббасидів. Ці рідкісні динари, один із небагатьох золотих випусків на ім’я Чингізхана, були вибиті з пограбованої скарбниці Газни.

Монголи поклонялися небу і землі. Їхню релігію часто називають «шаманізм». Тож поява на монгольських монетах імені халіфа, як «володаря правовірних», було політичним кроком.

На фото – динар 1221/2 року (618 р. х.) (золото, 5,18 г, 23 мм) (монетний двір Газні) (Чингісхан), Монгольська імперія

Другий тип монет випускався для Східної Азії і виглядав зовсім китайською, тобто, була з литої бронзи з квадратним отвором у центрі.

Ще в 1236 році монголи провели «грошову реформу», визнавши недійсними монети різної форми, ваги та вартості та переплавивши їх у нові монети однакової ваги та вартості. Паперові гроші та монети випускалися у великих кількостях, а в 1253 році було створено Грошовий відділ, який здійснював грошовий обіг таким чином, що нагадує сучасні фінансові посередники. Спочатку монети того періоду не мали конкретних числових значень. Однак пізніше, у 1241 році, були випущені монети під назвою «Грошова одиниця Великої Монгольської імперії» з вигравіруваною цифрою «1».

Династія Юань – монгольський каганат, який правив Монголією і Китаєм з 1271 по 1368 рік після того, як монголи завоювали території династій Західна Ся , династій Цзінь і династій Сун. Вони дозволили продовжувати виробництво місцевих мідних монет, а також використовувати старіші монети попередніх династій. З іншого боку, вони відразу заборонили паперові гроші, випущені Цзінь, оскільки вони були сильно знецінені через інфляцію через війни між Цзінь і монголами.

Після завоювання династії Сун монголи почали випускати власні мідні монети, в основному на основі старих зразків, що датуються династією Цзінь. Але дуже скоро вони віддали перевагу паперовим грошима та срібним монетам. Спочатку Юань встановив систему, за якої загальна вартість випущених банкнот не перевищувала вартість запасів золота та срібла, доступних уряду для відшкодування їх у разі необхідності. Але високі державні витрати зрештою змусили імператорів Юань створити фіатну валюту для підтримки своїх витрат.

Написи на аверсі монет написані як традиційними китайськими ієрогліфами, так і ієрогліфами «Phags-pa» (пагба-лами, пхагс-па) – монгольське квадратне письмо. Перші монети з легендами, виконаними китайською, але монгольським квадратним письмом, були випущені при хані Хубілаї в 1285 році.

На фото – 10 цянів 1308-1311 років (бронза) (Хайсан-Хулуг), Династія Юань

Ці монети мають номінали 2, 3, 5 і навіть 10 цянів, при цьому поширення більших номіналів призводить до знецінення валюти, що спричинило інфляцію.

У XVII ст. Монголію захопили хани Маньчжурії (сучасного північного Китаю) династії Цін. Країна була поділена на дві частини з назвами Монголія Внутрішня (південна) і Монголія Зовнішня (північна). Династія Цін впровадила на своїх територіях монети засновані на карбуванні мідних та срібних монет.

Скориставшись революційними подіями 1911-1913 рр. в Китаї, які привели до повалення Цинської династії, халхаські хани, за підтримки Російської імперії, проголосили Зовнішню Монголію незалежною теократичною державою на чолі з богдо-ханом. Потрійна російсько-китайсько-монгольська угода, підписана у травні 1915 року в Кяхті, визначила новий статус монгольської держави, звела його до широкої автономії в складі Китаю. 1919 року скінчився короткий період існування теократичної монархії, Зовнішня Монголія була окупована китайськими військами, уряд Автономної Монголії розпущений, натомість було введено китайську адміністрацію. Далі була окупація країни білогвардійськими й більшовицькими російськими військами.

1921 року в Монголії відбулася народна революція. Країна отримала свободу і виникла потреба в новій грошовій системі. Наслідком цього стала поява ляна (монгольського долара). Це була перша власна грошова одиниця, якою користувалися лише на цій території. Лян змінив гроші Китаю, Росії та Мексики, якими розплачувалися перед цим.

Доларами нові гроші назвали за те, що вони ходили паралельно із срібними доларами, які були в обігу на території Китаю. Монгольські долари стали першою з часів Імперії національною валютою Монголії.

На фото – банкнота 10 лян 1921 року, Богдо-ханська Монголія

Перший випуск лянів відбувся у квітні 1921 року. Ці гроші Монголії були дуже своєрідними. На них зображали тварин, вартість яких дорівнювала цифрі на банкноті: 10 доларів – баран; 25 доларів – бик; 50 доларів – кінь; 100 доларів – верблюд.

Банкноти лян мали такі параметри: за обрізом – 19х15,5 см; по рамці – 17,3х10,5 см. На обох сторонах знаходяться підписи міністра фінансів Монголії та Радянського Союзу. Також у верхній частині реверсу стоїть печатка Міністерства фінансів. На монгольських долара текст виконано старомонгольською мовою, а також російською та англійською, які не були державними. Колірне оформлення у біло-синьому або біло-червоному кольорі. У центрі на аверсі зображено герб, що складається з 4 секторів.

Ці долари виготовили в Урзі – столиці країни (нині – Улан-Батор).

Після того, як 13 червня 1924 року Монголія була оголошена народною республікою, уряд МНР звернувся за допомогою у створенні монгольської національної валюти до Радянського Союзу. За рішенням Ради Народних Комісарів СРСР 2 червня 1924 р. в Урге був заснований Монгольський торгово-промисловий банк (Монголбанк) на акціонерних засадах Наркомату Фінансів СРСР і уряду МНР.

Постановою уряду Монгольської Народної Республіки від 22 лютого 1925 року «Про проведення грошової реформи» нова національна валюта отримала назву «Тугрик». Право емісії було надано Монголбанку.

На першому срібному тугрику легенди з обох боків монети виконані з використанням уйгурського алфавіту. На аверсі викарбовано стародавній символ монгольського народу – «сойомбо» – композиція у вигляді колони, в якій абстрактно представлені вогонь, сонце, місяць, земля, вода і символ інь і ян.

На фото – 1 тугрик 1925 року (срібло, 20 г, 33,6 мм), Монгольська Народна Республіка

Тугрик був введений в обіг в грудні 1925 року. Нові грошові знаки були виготовлені в Радянському Союзі. Монети викарбували на Монетному дворі у Ленінграді, а банкноти надрукували на Держзнаку в Москві.

До 1928 року мало місце паралельне використання в обігу китайських грошей і тугриків, а 1 квітня 1928 року монгольський уряд прийняв рішення про остаточне вилучення з обігу китайських грошей і срібних зливків. Тоді ж забезпечення тугрика перевели на золото.

З 1925 року в грошовому обігу з’явились срібні монети номіналом в 1 тугрик і розмінні мідні і срібні монети 1, 2, 5, 10, 15, 20, 50 мунгу, а також банкноти 1, 2, 5, 10, 25, 50 та 100 тугриків. Перший тугрик, як монета випускався лише у 1925 році. Це була срібна монета 900 проби вагою у 20 грамів. Срібні монети номіналами в 10, 15,20 і 50 мунгу випустили у 1925, а у 1937 році ідентичні монети випустили вже у мідно-нікелевому сплаві.

З 1940 року в Монголії розпочали заміну паперових грошей. На нових банкнотах було вміщено портрет Сухе-Батора, а написи були зроблені кирилицею і уйгурським алфавітом.

Нові монети були введені в обіг у 1945 році. Вони були відкарбовані з латуні (1, 2 і 5 мунгу) і мідно-нікелевого сплаву (10, 15, 20 і 50 мунгу). Номінал монет вперше позначили арабськими цифрами, проте рік випуску все ще позначався за монгольським календарем. Змінився аверс монет — замість сойомбо на них з’явився герб із вершником. За розмірами і дизайном наслідували радянські копійки.

1940-1941 роках пройшла планова заміна банкнот та у звернення випускалися нові банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 та 100 тугриків, що відрізняються як зовнішнім виглядом так і ступенями захисту. На банкнотах вперше з’явилися написи кирилицею, розроблена «дружнім» Радянським Союзом.

На фото – банкнота 50 тугриків 1941 року, Монгольська Народна Республіка

У 1959 році були випущені нові монети з алюмінієвого сплаву відкарбовані в Китаї. При цьому, монети номіналом в 1, 2 і 5 мунгу мали круглий отвір посередині. На нових монетах рік позначався вже за григоріанським календарем і арабськими цифрами.

У 1950 році Монголбанк встановив золотий вміст тугрика у 0.222168 г. По курсу Держбанку СРСР на кінець 1963 року 100 тугриків прирівнювались до 22 рублів 50 коп.

З 1966 року в обіг були випущені нові банкноти номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 тугриків. За кольором і дизайном вони наслідували радянські рублі зразка 1961 року. На банкнотах номіналом в 1 турик, на відміну від більших номіналів, не був розміщений портрет Сухе-Батора. А на реверсах банкнот номіналом 50 і 100 тугриків розмістили зображення Урядового палацу Монголії. Подібні банкноти були випущені також у 1981 і 1983 роках. Фіолетову банкноту 25 тугриків у цих емісіях замінили серією номіналом в 20 тугриків, виконану у зелених тонах. На реверсах банкнот нового номіналу розмістили індустріальний пейзаж.

На початку 70-х років минулого століття всі монети були приведені до «спільного знаменника». На лицьових сторонах викарбовано змінений герб держави, який використовувався 1960 – 1991 роках.

На фото – 15 мунгу 1981 року (мідно-нікелевий сплав), Монгольська Народна Республіка

У 1970 з’явились нові монети: 1, 2 і 5 мунгу карбувалися з алюмінію, а 10, 15, 20 і 50 мунгу – мідно-нікелевий сплав. Монети відкарбовані на замовлення в НДР (Східній Німеччині). Випуск 1970 року повторювався в 1977, 1980 і 1981 році із заміною року емісій.

В умовах різкого зменшення радянської економічної допомоги Монголії стабільність тугрика почала падати. У 1990 році в державі встановили новий фіксований курс: 30 тугриків за 1 USD. У 1991-1992 році його тричі девальвували, а потім повністю скасували.

У травні 1990 року, після народних про-демократичних демонстрацій, монгольська комуністична партія втратила свою монополію на владу в країні. У липні 1990 року були проведені всенародні вибори і до керівництва країною прийшла демократична партія, а, потім, і багатопартійна коаліція. Нова конституція прийнята 1992 року, назва «Народна Республіка» була відкинута, Монголія стала республікою.

Оформлення грошей також суттєво змінилося. Монети мунгу вилучені з обігу у 90-і роки ХХ ст. в зв’язку з інфляцією. Замість них випустили банкноти номіналами 10, 20 і 50 мунгу, які були офіційно вилучені з обігу тільки в 2014 році, причому всі – і у вигляді купюр, і монет.

У 1994 році Монголбанк випустив останню серію обігових монет, після чого випускалися тільки пам’ятні монети: 2001 році – 500 тугриків «80-та річниця революції. Сухе-Батор»; 2002 – 100 тугриків «100-та річниця – Олімпійські Ігри, Москва 1980» і «100 років Олімпійських ігор, Сент Луїс 1904» з того ж мідно-нікелевого сплаву.

На фото – 100 тугриків 1994 року (мідно-нікелевий сплав), Монголія

У 1994 році було викарбовано нові монети, на їх лицьову сторону «повернувся» символ єдності всіх монголів – сойомбо. 20 та 50 тугриків карбували з алюмінію, а 100 та 200 тугриків – з мідно-нікелевого сплаву.

Ці монети в обігу і сьогодні, проте використовуються вони рідше. У зверненні переважно залишилися лише банкноти.

Портрет Сухе-Батора продовжувався друкуватись на монгольських банкнотах і після державних змін. На купюрах 1993 року у 5, 10, 20, 50 і 100 тугриків він зображений у національному монгольському вбранні, яке надає його образу шляхетності та владності. На банкнотах номіналом 500 і 1000 тугриків зображено Чингісхана. 1994 року додалася банкнота вартістю 5000, 1995 р. – 10000, а 2006 р. – 20000 тугриків, також з портретом Чингісхана.

Зараз в обігу залишаються банкноти 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 5000, 10000 і 20000 тугриків та монети 20, 50, 100, 200 і 500 тугриків.

Крім портретів Сухе-Батора і Чингісхана, до бокнкнот серії 1993 року включено малюнки, що відображають природну красу, історичні події Монголії, Державний прапор, герб «сойомбо» та національні орнаменти. Банкноти цієї серії друкуються на 100-відсотковому бавовняному папері, і для захисту від підробок вони мають різні елементи захисту.

На фото – банкнота 1000 тургиків 2017 року, Монголія

25 березня 2002 року Монголія та Російська Федерація підписали угоду про перетворення $11,5 мільярдного боргу Монголії в акції приватизованих монгольських підприємств. Таким чином, Російська Федерація отримує від Монголії частину її доходів. З 1990 року, понад 1,500 іноземних компаній вклали більш ніж 300 мільйонів доларів США в монгольську економіку.

За офіційними джерелами відсоток безробіття на 2003 рік – 6,7 %. Відсоток інфляції на 2004 рік становив близько 11 %.