Радянський Союз, офіційна назва – Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) – федеративна соціалістична держава в Північній Євразії, яка існувала з 1922 по 1991 рік. Формально – союз декількох національних радянських республік; на практиці – однопартійна диктатура з високим ступенем централізації керівництва та плановою економікою, якою керувала Комуністична партія. Столицею держави була Москва в її найбільшій республіці – Російській РФСР. Іншими великими міськими центрами були Ленінград, Київ, Мінськ, Ташкент, Алмати та Новосибірськ. Після розпаду Британської колоніальної імперії СРСР став найбільшою за площею країною світу, що простягалась понад 10 000 кілометрів зі сходу на захід, перетинаючи 11 часових поясів і понад 7200 кілометрів з півночі на південь. Її територія включала більшу частину Східної Європи, а також частину Північної Європи та всю Північну та Середню Азію. Країна мала п’ять кліматичних зон, таких як тундра, тайга, степи, пустелі та гори. До народів, що проживали на його території, вживалася спільна назва «радянський народ».
Після жовтневого перевороту 1917 року більшовики упродовж чотирьох років завоювали території незалежних України, Білорусі, Грузії, Азербайджану, Вірменії і Туркестану та створили там радянські республіки. Влітку 1922 року керівники Російської компартії вирішили оформити відносини між республіками у вигляді державного союзу, центром якого мала стати Росія.
Голодомор 1932-1933 рр. – це геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. Під час Голодомору СРСР експортував три з половиною мільйонів тонн зерна на Захід. Водночас понад чотири мільйони українців померло.
1937-1938 рр. увійшли в історію країни як роки «Великого терору». Цей період був вищою точкою репресивної політики, піком політичних репресій, які широко застосовувались правлячим режимом. Під час Великого терору в Україні засудили 198 тисяч осіб, з яких 122 тисячі – стратили. У таборах ГУЛАГу станом на 1939 рік перебувала 181 тисяча українців із 1,3 мільйона ув’язнених.
Упродовж 1944-1953 років за участь в ОУН та УПА або за його підтримку засуджено близька 87 тисяч та понад 200 тисяч громадян депортовано.
Проіснувавши майже 69 років, Радянський Союз почав розпадатися на незалежні держави. 8 грудня 1991 року лідери Росії, України та Білорусі заявили у Біловезькій пущі про те, що Союз уже не є суб’єктом міжнародного права. А 26 грудня одна з двох палат Верховної Ради СРСР – Рада Республік – ухвалила Декларацію про припинення існування Радянського Союзу. В результаті розпаду Радянського Союзу виникло 12 незалежних пострадянських держав. Російська Федерація (раніше Російська РФСР) оголосила себе правонаступником СРСР.
СРСР був однією із п’яти держав, які володіли ядерною зброєю. Країна була постійним членом Ради Безпеки ООН, а також членом Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Всесвітньої федерації профспілок та провідним членом Ради економічної взаємодопомоги та Варшавського договору.
Радянський карбованець, рубль (рос. советский рубль) – валюта РРФСР з 1919 до 1922 року і СРСР з 1923 року по 26 грудня 1991 року. Від 1922 до 1947 року перебував в обігу разом із радянським червінцем. Карбованець ділився на 100 копійок, 10 карбованців дорівнювали одному червінцю.
У РРФСР в 1919-1921 роках паперові гроші називалися «Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки», а з 1922 року – «Державні грошові знаки». В СРСР, починаючи з 1923 і по 1924 рік, усі паперові грошові знаки називалися «Державними грошовими знаками Союзу Радянських Соціалістичних Республік». З 1924 по 1991 рік банкноти номіналом до 10 карбованців називалися «Державними казначейськими білетами СРСР». Червінці й банкноти від 10 карбованців і вище – «Білетами Державного банку СРСР». З 1991 року банкноти всіх номіналів стали називатися «Білетами Державного банку СРСР».
За часів СРСР його грошову одиницю – рубль – в Україні називали «карбованець» (це була офіційно вживана назва, зазначена й на самій грошовій одиниці).
| ПЕРІОД 1961-1991 (СРСР) | ||
| РІК | НОМІНАЛ | НАЙМЕНУВАННЯ |
| 1977 | 1руб | XXII Літні Олімпійські ігри, Москва 1980 – Емблема |
Після Жовтневого перевороту 1917 року в більшовиків з’явилися умови для створення нової соціалістичної грошової системи. Іноземна інтервенція та громадянська війна завадили втілити намічені плани, оскільки радянська влада була змушена випускати паперові розрахункові знаки для покриття дефіциту державного бюджету через зростання військових витрат й миритися з наявністю в обігу старих паперових грошових знаків Тимчасового уряду, царські кредитні білети та різних сурогатів грошей.
30 грудня 1922 року було створено СРСР. Перші роки радянської влади були відзначені деградаційною тенденцією системи грошового обігу та високим темпом зростання інфляції. Перша деномінація 1922 року (обмін був проведений у співвідношенні 1:10 000) впорядкувала грошову систему, але не змогла зупинити інфляцію. На XI з’їзді РКП(б) було ухвалено рішення про створення стійкої радянської валюти.
Була дискусія щодо того, як назвати нові гроші. Висувалися пропозиції відмовитися від старих найменувань та запровадити нові, «революційні». Наприклад, працівники Наркомфіну пропонували називати одиницю твердої радянської валюти «федералом». Пропонувалися також і традиційні назви: «гривня», «цілковий» та «червінець». У зв’язку з тим, що гривнями називалися гроші, що мали ходіння в Україні під владою УНР, а «цілковий» асоціювався зі срібним рублем, було прийнято рішення назвати нові гроші «червінцями».
Перші паперові червінці виготовлялися односторонніми, тільки аверс (див. фото). На банкнотах було зафіксовано, що 1 червінець містить 1 золотник 78.24 долі (7.74 г) чистого золота, і навіть говорилося, що «початок розміну встановлюється спеціальним урядовим актом».
На фото – банкнота 1 червінець 1922 року
У жовтні того ж року Державному банку надали право на випуск банківських білетів у золотому обчисленні номіналом 1/2, 1, 2, 5, 10, 25 та 50 червінців. Ці гроші були повністю забезпечені державою запасами дорогоцінних металів та іноземної валюти, товарами та векселями надійних підприємств. Вже до їх випуску дореволюційний золотий рубль став основою фінансових розрахунків у РРФСР, й у 1922 року він був легалізований як платіжний засіб.
27 листопада 1922 року почалося надходження в обіг банкнот номіналом в 1, 3, 5, 10 та 25 червінців. Від купюр у 1/2, 2 та 50 червінців було вирішено відмовитися, хоча у 1928 році купюра у 2 червінці вийшла в обіг.
У 1923 році червінець завоював тверде місце в грошовому обігу країни, розпочалося карбування золотих червінців з відповідною вагою (червінець «Сіяч»), які використовувалися для закордонних платежів, що вплинуло на зміцнення міжнародного авторитету радянської валюти.
При Миколі II в 1898-1911 рр. карбувалися золоті 5-, 7.5-, 10- і 15-рублеві монети зі сплаву 900 проби. Вміст чистого золота в 10-рублевій монеті – 78.24 долі (7.74235 г). Загальна вага монети – 8.6 г. Згодом, у 1922-1924 рр., цю монету також стали іноді називати «червінцем», хоча насправді вона такою не була. Ця назва закріпилася за нею тому, що червінцем стали називати базову грошову одиницю спочатку РРФСР, а потім СРСР, до якої було прирівняно 10 радянських карбованців і яка, як і царський десятирублевик, містила 7.74235 г золота.
На фото – 1 червінець 1923 (золото 0.900), РСФСР
Одночасно з червінцями в обігу залишалися грошові знаки зразка 1923 року, серед яких були перші карбованці СРСР – банкноти номіналами в 10 000, 15 000 і 25 000 карбованців, які випускали з листопада 1923 по лютий 1924 року. Щоб позбутися знецінених грошей, уряд вирішив випускати тверді розмінні казначейські білети вартістю 5, 3 і 1 карбованець золотом (червінець прирівнювався до 10 казначейських карбованців). Паперові гроші зразка 1923 року вилучили з обігу за курсом 50 тисяч карбованців грошовими знаками за 1 казначейський карбованець. Червінець існував недовго як грошова одиниця, розрахунковою одиницею знову став карбованець. Але термін «червінець» залишився на банкнотах до другої грошової реформи 1947 року. Наприкінці першої грошової реформи почали карбувати срібні монети номіналом 1 карбованець, 50, 20, 15, 10 копійок і мідні 5, 3, 2, 1 та півкопійки. Попри те, що банкноти забезпечувалися золотом і мали золотий паритет, золотий грошовий обіг у СРСР був відсутнім.
У 1925-1926 роках червінець офіційно котувався на міжнародних валютних біржах. Припинення карбування металевого червінця мотивувалася урядом тим, що фінансова система країни стала цілком стійкою та міцною, щоб припинити вільний обіг золота. Наступним кроком стала заборона на ввезення і вивезення червінців за межі країни через те, що іноземні власники паперових червінців стали вимагати їх обміну на золото. Навіть у 1924 році вимога обміну червонців на валюту задовольнялася лише в одному випадку із десяти.
Кінець 1920-х-початок 1930-х років в СРСР стрімко зростала інфляція, яка носила прихований характер й виражалася у товарному дефіциті, що давало змогу керівництву країни офіційно її не оголошувати. Низькі ціни були фіксованими, тому ринок не міг регулювати попит і пропозицію. Підприємства доставляли товари у кількості та цінах, продиктованих державою, а не споживачем. Товарний дефіцит у тій, чи іншій мірі, існував протягом всього періоду існування СРСР.
Починаючи з 1926 року монети 1, 2, 3 і 5 копійок стали випускатися з бронзи, а монети 10, 15 і 20 копійок (1931) – з мідно-нікелевого сплаву. Враховуючи зміну купівельної сили карбованця середини 1930-х років в порівнянні з серединою 1920-х, у 1936-1937 роках уряд знизив його золотий вміст до 0.167674 г та переглянув курс відповідно до іноземних валют. Таким чином вміст золота нового карбованця був знижений в 4.4 рази. Хоча золоте забезпечення карбованця, аж до розпаду СРСР, було умовним поняттям, через відсутність його конвертації в золото.
Копійка – розмінна монета СРСР. Перші радянські срібні монети з гербом РРФСР номіналом 10, 15, 20 і 50 копійок датовані 1921 роком. Перша радянська копійка вийшла в обіг у 1924 році.
На фото – 20 копійок 1934 (мідно-нікелевий сплав), СРСР
У 1947 році , з метою сприяння швидкому відновленню постраждалої за роки війни економіки, була випущена нова серія банкнот з номінальною вартістю 1, 3, 5, 10, 25, 50 та 100 рублів. Усі паперові гроші обмінювалися у співвідношенні 1 новий карбованець за 10 старих. Розмінні монети номіналом від 1 до 20 копійок зберігали платіжну вартість за номіналом та обміну не підлягали. Золотий вміст карбованця підвищили до 0.222168 г чистого золота, хоча його купівельна сила всередині країни була тоді нижчою, ніж перед війною. Відповідно до цього купівельну ціну Держбанку СРСР на золото встановили на рівні 4.45 карбованця за 1 г дорогоцінного металу.
У 1961 році відбулася третя грошова реформа, в результаті якої 1 січня введено новий масштаб цін, підвищений у 10 разів. Були випущені нові гроші зразка 1961 року: банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 рублів (карбованців), монети 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок і 1 рубль (карбованець). Протягом січня-березня старі паперові гроші зразка 1947 року, а також срібні, мідно-нікелеві, мідні й бронзові монети номіналом 5 копійок, випущені в СРСР з 1921 року, були обміняні на нові у співвідношенні 10:1. Оскільки собівартість карбування монети в 1 копійку становила 16 копійок, то для економії бронзові монети колишнього карбування до 1961 року випуску номіналів 1, 2 і 3 копійки залишили в обігу без переоцінки. Було підвищено також золотий вміст карбованця: він дорівнював 0,987412 г чистого золота. Новий золотий вміст карбованця був обчислений на основі порівняння реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземних валют за всім національним продуктом.
Після реформи 1961 року повернули в грошову масу 50 копійок та 1 рубль. Ці монети були дрібнішими за своїх побратимів з 1920-х років. Випускалися з того ж білого металу, що і 10, 15 і 20 копійок.
На фото – 1 рубль 1964 (мідно-цинково-нікелевий сплав) СРСР
Після реформи 1961 року стабільність карбованця залежила від валютних надходжень, основну частку яких, з 1960-х років, становив експорт сирої нафти. Доходи від експорту нафти різко зросли після арабо-ізраїльської війни 1973 року і арабського нафтового ембарго, що послідувало за нею, в результаті чого ціна на нафту зросла вчетверо. Після іранської революції 1979 року ціни на нафту ще подвоїлися. Завдяки цьому радянська планова економіка змогла протриматися до кінця 1980-х років, попри свою неефективність та стагнацію, найгостріше виражену хронічним товарним дефіцитом, дозволивши країні задовольняти потреби величезного військово-промислового комплексу та інші нагальні потреби, насамперед імпорт продовольства, який внаслідок загального занепаду сільського господарства був необхідний для запобігання гострій нестачі продовольства і навіть голоду, а також соціальної нестабільності. До 1990 року грошовий обіг країни опинився в кризовому стані, через що проведення ринкових реформ стало нагальною потребою.
У ході реформи 1961 р. порушувалося питання про випуску монети 1/2 копійки, оскільки в ході перерахунку цін і тарифів неминуче повинні були утворитися інтервали в 0,5 копійки. Однак пропозицію про введення 1/2 копійки не було прийнято, оскільки за своїми розмірами і вагою монета 1 копійка стояла на межі практичної зручності для щоденного застосування. Зближення ваги і розмірів двох монет різних номіналів неминуче потягло б за собою помилки і зловживання.
На фото – 1 копійка 1988 (мідно-цинково-марганцевий сплав), СРСР
23 січня 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа, яка стала останньою спробою покращити радянську грошову систему. У «цілях боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей» з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри обмінювалися на нові банкноти того ж номіналу в розмірі місячного окладу. Обмін обмежили трьома днями. Цей захід за своїм задумом нагадував конфіскаційний характер реформи 1947 року. Грошову реформу 1991 року різко критикували ЗМІ та демократичні політики і по суті вона була зірваною. За офіційною статистикою, купюри 50 і 100 карбованців зразка 1961 року становили близько 35 % всієї грошової маси, що знаходилася в обігу. Реформа Павлова скоротила на 25 % обсяг грошової маси, чим лише на короткий термін стримала наростаючу інфляцію. Не принесла успіху й емісія банкнот та монет нового зразка, випущених протягом 1991 року. Були випущені банкноти номіналів 1, 3, 5, 10, 50, 100, 200, 500 і 1000 рублів (карбованців), монети номіналів 10 і 50 копійок, 1, 5 і 10 рублів (карбованців).
Окрім падіння цін на нафту, кризу грошового обігу СРСР спричинила як адміністративна система, так і суттєві прорахунки економічної політики 1985-1991 років. Перед розпадом СРСР ситуація в грошово-кредитній сфері вийшла з-під контролю. На динаміку обігу грошової маси впливали негативні тенденції в економіці й фінансах. За січень-червень 1991 року сукупна грошова маса виросла на 42 %, в той час як вироблений національний дохід в порівнянні з відповідним періодом знизився на 12 %. Після подій 19-21 серпня 1991 року єдина бюджетна система країни остаточно була зруйнована. Відбулася дезінтеграція центральних банків союзних республік. У листопаді 1991 року Росія прийняла рішення про скасування союзних міністерств і відомств, зокрема Держбанку і Зовнішекономбанку СРСР. Ряд суверенних держав заявили про наміри переходу до використання національних валют. В обігу зони рубля з’явилися різноманітні грошові сурогати. Наприкінці грудня 1991 року СРСР розпався, всі союзні республіки вийшли з його складу.
У 1988 почалося руйнування основ радянського грошового обігу. Згідно з оцінками фахівців, нормальний для СРСР приріст готівкової грошової маси не повинен був перевищувати 8 млрд руб. на рік. Однак у 1988-1990 рр. емісія практично подвоювалася щороку. У 1991 році в СРСР в обіг додатково було випущено готівки у 4.8 рази більше, ніж у 1989 році. Банкнотна емісія стала однією з головних причин, які спричинили інфляцію. Ціни відповідно зросли 1989 року – на 2.3 %, 1990 – на 5.4 %, 1991 – на 88.9 %. У 1992 році ціни зросли у 26 разів.
На фото – банкнота 1000 рублів 1991, СРСР
Після розпаду СРСР у 1992-1995 роках карбованець поступово виводився з грошового обігу пострадянських країн. Республіки поставили за мету створення власних незалежних грошових систем, що призвело до дезінтеграції зони рубля. Останньою країною, що відмовилася від радянського рубля, став Таджикистан (10 травня 1995 року).
Пам’ятна монета номіналом 1 рубль 1977 року присвячена XXII Олімпіаді в Москві, яка пройшла 1980 року. Монета викарбувана у монетному дворі Ленінграда (СРСР) в 1977 році у формі кола. Для
На аверсі банкноти, з лівої сторони, на тлі повторюючи чисел “500”, в стилізованій восьмикутній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії,
На аверсі банкноти, з лівої сторони, в еліптичній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії, політичного та державного діяча Радянської Росії
На аверсі банкноти, з лівої сторони, в еліптичній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії, політичного та державного діяча Радянської Росії
На аверсі банкноти, з правої сторони, в еліптичній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії, політичного та державного діяча Радянської Росії
На аверсі банкноти, з правої сторони, в еліптичній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії, політичного та державного діяча Радянської Росії
На аверсі банкноти, з лівої сторони, зображено Спаську вежу – проїзна башта Московського Кремля, що виходить на Червону площу, побудована у 1491 році архітектором П’єтро Соларі; у 1624-1625 роках (за
На аверсі банкноти, з лівої сторони, зображено Спаську вежу – проїзна башта Московського Кремля, що виходить на Червону площу, побудована у 1491 році архітектором П’єтро Соларі; у 1624-1625 роках (за
На аверсі банкноти, з лівої сторони, в еліптичній рамці, зображено портрет Володимира Леніна – російського і радянського політичного діяча, депутата Державної думи Російської імперії, політичного та державного діяча Радянської Росії
На аверсі банкноти, в центральній її частині, зображено панораму Московського Кремля, а саме Водовзводную вежу, Великий Кремлівський Палац, дзвіницю Івана Великого і Москву-ріку – Водовзводная вежа – південно-західна кутова вежа
На аверсі банкноти, в центральній її частині, зображена розетка з номіналом – цифрою: “1”, поверх якої номінал написом: “ОДИН РУБЛЬ”. Ліворуч від розетки зображено герб СРСР зразка 1956 року з