Саудівська Аравія, офіційна назва Королівство Саудівська Аравія (араб. المملكة العربية السعودية) — найбільша за площею (близько 2 150 000 км2) арабська держава Передньої Азії, займає більшу частину Аравійського півострова і є другою за площею після Алжиру країною Арабського світу. Межує з Йорданією, Іраком на півночі, з Кувейтом на північному сході, Катаром, Бахрейном та Об’єднаними Арабськими Еміратами на сході, з Оманом на південному сході і з Єменом на півдні. Це єдина країна, що водночас має берегову лінію уздовж Червоного моря та Перської затоки і більшу частину території якої займає посушлива безплідна пустеля.
Територія сучасної Саудівської Аравії складається з чотирьох колись окремих регіонів: Хіджаз на узбережжі Червоного моря, Неджд у центральній частині півострова, а також частин Ель-Хаса на узбережжі Перської затоки і Асір на південному заході. Королівство засноване 1932 року Ібн-Саудом. Він об’єднав чотири регіони в одну державу шляхом низки завоювань, починаючи із захоплення Ер-Ріяда в 1902 році, прабатьківщини його родини, Саудитів. З того часу країна є абсолютною монархією і керується з дотриманням ісламських традицій. Ваххабізм проголошено «панівною особливістю Саудівської культури». Саудівську Аравію іноді називають «Країною Двох Святих Мечетей», маючи на увазі Мечеть аль-Харам (у Мецці) та Аль-Масджід Аль-Набауї (в Медині), два найсвятіші місця в Ісламі. Кількість населення королівства становить 28 700 000 осіб, з них 20 млн є його громадянами і 8 млн — іноземці.
Саудівська Аравія є другим у світі виробником і першим експортером нафти, а також контролює другі у світі за об’ємами запаси нафти. Спираючись на поклади викопних видів палива, королівство класифікують як економіку з високим рівнем доходів, з високим індексом людського розвитку, вона є єдиною арабською країною, що має членство у Великій двадцятці. Однак країна має найменш диверсифіковану економіку серед усіх держав-членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.
За формою державного правління Саудівська Аравія — абсолютна теократична монархія, де державним і релігійним лідером є король із династії племінних вождів Аль-Сауд (Саудідів). Парламенту в країні немає; король володіє необмеженою владою. У країні встановлений авторитарний режим, тому міжнародна організація Freedom House оцінює її як «Не вільна». Саудівська Аравія посідає четверте місце у світі за розміром військових витрат і, за свідченнями SIPRI, є другим у світі імпортером зброї. Саудівська Аравія вважається регіональною силою. У додаток до РСАДПЗ, країна є активним членом Організації ісламського співробітництва, ОПЕК і Ліги арабських держав.
Королівство Саудівська Аравія поділяється на 13 провінцій (мінтакат), правління й уряд очолює король із роду Саудів, який водночас і прем’єр-міністр країни. Титул короля переходить у спадок.
Кабінет Міністрів формується королем, декілька членів королівської сім’ї входять до нього та займають ключові пости.
Саудівський ріал (араб. ريال سعودي; код: SAR) — офіційна валюта Саудівської Аравії з 1960 року.
1 саудівський ріал дорівнює 20 кершам (курушам) або 100 халалям. В обігу є монети номіналом 1, 5, 10, 25, 50, 100 халалів, 1, 2 ріали та банкноти 5, 10, 50, 100, 500 ріалів.
Емітентом грошової одиниці є Агентство грошового обігу Саудівської Аравії.
| ПЕРІОД 1960- (КОРОЛІВСТВО САУДІВСЬКА АРАВІЯ) | ||||||||
| РІК | НОМІНАЛ МОНЕТИ | |||||||
| 1 халал | 5 халалів | 10 халалів | 25 халалів | 50 халалів | 100 халалів | 1 ріял | 2 ріяла | |
| 1987 | 50h |
Банкнот на даний час немає
Територія Саудівської Аравії охоплює центральні та північні райони Аравійського півострова, які з доісторичних часів населяли в основному кочові арабські племена з огляду на бідність природних ресурсів цих земель, які займалися скотарством, сільським господарством та полюванням.
Різні цивілізації впливали на розвиток цієї території, бо вона знаходилася по дорозі торговельних шляхів. На початку 1-го тис. н. е. на території сучасної Саудівської Аравії виникла низка місцевих держав, а саме царство Ліх’ян на північному заході, держава Кінда в центральній частині та деякі інші. Вони процвітали завдяки посередницькій торгівлі між великими і розвинутими державами на півночі – Римською імперією та Персією і на півдні – Хим’яром, Аксумом.
За часів Мухаммеда, тобто на початку VII століття, араби грошей ще не знали. Можливо, в них просто не було необхідності: кочові племена, для яких головним мірилом добробуту був верблюд, вели в основному натуральний обмін, а в таких торгових центрах, як Мекка і Медіна, великі угоди відбувалися за допомогою золотих візантійських і срібних перських монет.
В період Арабського Халіфату (VII–IX ст.) на аравійському півострові користувалися, відповідно, єдиною грошовою системою мусульманської імперії. Для великих торгових угод використовувався золотий динар вагою 4,3 г. Срібними дирхемами вагою 2,8 г виплачували податки і платню, а для повсякденних покупок служили дрібні мідні монети – фелс. Відносна вартість цих монет не фіксувалася, а змінювалася разом з ціною відповідних металів. Наприклад, динар коштував спершу 10 дирхемів, а потім ціна його зростала, складаючи в різні періоди до 14 і навіть 20 дирхемів. Вартість дирхема також була різною – від 16 до 24 фелс, бо вага самого дирхема був неоднаковою у різних провінціях.
Після виникнення Османської імперії, до якої входили сучасні території Саудівської Аравії, мусульманський світ знову пустив в обіг спільну грошову одиницю. Першою турецькою монетою стала срібна акче, вагою спочатку 1,2 г, пізніше – 0,8 г.
Самостійне карбування монети на території Хіджазу (регіон на заході Аравійського півострова, на східному березі Червоного моря, з головними ісламськими центрами – Меккою та Медіною) розпочалося досить пізно – на початку XIX століття. Це були мідні махмуді та срібні рупії, що карбували шаріфи Мекки, номінально залежні від султана Османської імперії.
За словами Стівена Альба: «Викарбувані приблизно в 1223-1230 (календар хіджра), ймовірно, мусульманськими виробниками з Індії, які прибули до Аравії, щоб підготувати ці монети, оскільки вони досить важкі та нагадують сучасні мідні пайси із західної Індії»
На фото – 1 махмуді 1808 року (Галіб ібн Масад) (мідь), Шаріфат Мекки.
Проте наймасовішими монетами, які використовувалися населенням Аравії у XVIII – поч. ХХ ст. поряд із османськими були великі європейські срібні монети талерного типу – іспанські долари (піастри), мексиканські песо та інші. Ці монети араби називали ріалами (аль-ріал). Серед ріалів найпоширенішою монетою був австрійський талер Марії Терезії, який випускався у 1741–1780 роках. Хоча значна частина Аравії перебувала під владою османів, місцеві араби більше довіряли австрійському талеру, ніж османським монетам, і відмовлялися використовувати будь-які інші гроші, навіть офіційні османські, як платіжний засіб. Доходило до того, що османські намісники окремих областей Аравії просили Стамбул надсилати їм талери Марії Терезії для задоволення нагальних потреб їхніх регіонів у готівці.
На початку ХХ століття Османська імперія поринула в хаос, який посилився з початком Першої світової війни у 1914 році. У 1916 році Хусейн бін Алі, емір Мекки, очолив Велике арабське повстання проти турків, утворивши королівство Хіджаз. Він же почав карбування своєї монети в Мецці. Окрім карбування монет османського типу (кіршів, пари та динарів) при Хусейні перекарбовувались всі срібні ріали-талери – поверх аверсу надкарбовували словом «ХІДЖАЗ» арабською в’яззю.
Популярність цієї монети була такою, що її випуск продовжився на різних європейських монетних дворах після смерті австрійської імператриці. При цьому всі наступні талери датувалися 1780 роком – останнім роком життя Марії Терезії та останнім роком офіційного карбування талера.
На фото – 1 ріал 1916 року (Хусейн ібн Алі аль-Хашімі) (надкарбовано «Хіджаз» на талері Марії Терезії 1780) (срібло 28 г), Хіджаз.
На початку 1920-х років з подачі британців ваххабітський емір Неджда Абдель-Азіз ібн Абдуррахман Аль Сауд розпочав експансію проти незалежних регіонів Аравії. В 1921 йому вдалося приєднати до Неджду практично всю Аравію крім Хіджаза і Ємену. У 1923 році король Хіджаза Хусейн, під контролем якого перебували дві головні святині ісламу – мечеті в Мецці та Медіні, оголосив себе халіфом усіх правовірних. Амбіції Хусейна йшли врозріз із планами британців, які господарювали в регіоні. Користуючись підтримкою Лондона, емір Неджда Аль Сауд розпочав війну проти «єретиків Хіджаза». У 1924 році ваххабіти Неджда захопили Хіджаз. Аль Сауд був проголошений королем «Ніджда, Хіджаза та залежних земель». З 1932 року держава стала називатися Саудівською Аравією.
Ще в 1922 році за прикладом контрмаркованих монет Хіджаза емір Неджда Аль Сауд таким же чином наказав надкарбувати монети тавром «НЕДЖД». 1925 року валютою держави Саудідів став ріал, що складається з 22 кіршів.
Монети 1925 року карбовані в Мецці, як Шаріфат або Емірат Мекка (968-1925). 1926 року – королівство Хіджазу та султанат Неджду, як подвійна монархія. 1927-1928 рр. – королівство Хіджазу, Неджду та залежностей (застосовано нову назву). Монети 1935 року – королівство Саудівської Аравії (новий титул отримав у 1932 році).
На фото – 1/4 кірш 1926 року (Абд аль-Азіз), Хіджаз і Неджд.
У 1927 році були заборонені всі гроші, окрім саудівських монет – османські, хашимітські хіджазькі та інші. У 1935 році вага срібного ріалу була зменшена більш ніж удвічі – до 11,6 г за збереження старої 917 проби. Останні срібні монети були випущені в Саудівській Аравії у 1955 році. У 1960 році кількість кіршів у саудівському ріалі була зменшена до 20-ти. З 1963 року ріал складається із 100 халалів.
У 1952 році за допомогою радників зі США в Саудівській Аравії з’явився перший грошово-кредитний заклад з функціями центрального банку – Валютне агентство Саудівської Аравії.
Протягом кількох десятиліть грошовий обіг Саудівської Аравії забезпечувався лише монетами. 1953 року в оборот надійшли перші саудівські банкноти.
З 1961 року і до теперішнього часу було випущено шість серій банкнот ріалу Саудівської Аравії: у 1961 – перша серія, 1968 – друга серія, 1976 – третя серія, 1984 – четверта серія, 2007 – п’ята серія, 2016 – шоста серія банкнот.
На фото – 1 ріал 1961 року, Саудівська Аравія
Це були чеки на пред’явника для прочан номіналом у 10 ріалів. Чеки номіналом в 5 і 1 ріал з’явилися в обігу відповідно в 1954 і 1956 рр. Призначені спочатку тільки для паломників, які здійснюють хадж святинями ісламу в Мецці та Медині, чеки стали дуже популярними у місцевого населення. Паломницькі банкноти використовувалися в розрахунках навіть після появи в обігу купюр саудівського ріалу в 1961 і були вилучені з обігу тільки в 1965 році. У 1961 році було введено повноцінні банкноти номіналом 1, 5, 10, 50 та 100 ріалів.
На даний час в обігу знаходяться монети семи номіналів зразка 2016 року: 1, 5, 10, 25, 50 халалів, а також 1 та 2 ріали. Монети 1, 5 та 10 халалів – мідні зі сталевим покриттям. Для карбування 25 та 50 халалів використовується латунь. Монети вищого номіналу – 1 та 2 ріалу – біметалічні та єдині портретні у лінійці монет Саудівської Аравії.
На аверсі монети номіналом 1 ріал зображено портрет «Хранителя двох священних мечетей» короля Саудівської Аравії з 2015 року Салмана ібн Абдель-Азіза Аль Сауда. Портрет першого саудівського короля Абдель-Азіза ібн Абдуррахмана Аль Сауда зображений на монеті номіналом 2 ріалу. Також на аверсі ріалів, ліворуч від портрета, є орнамент у вигляді арабесок з мініатюрним зображенням державного герба, що багато разів повторюється. На зворотному боці монет ріалів позначені номінал та держава-емітент.
На фото – 1 ріал 2016 року, Саудівська Аравія
З 2016 року в обігу знаходяться шість номіналів банкнот шостої серії: 5, 10, 50, 100, 200 та 500 ріалів.
Монета номіналом 50 халалів 1987 року викарбувана у Королівському монетному дворі Великої Британії (Ллантрисант). Монета у формі кола. Для її виробництва використано мідно-нікелевий сплав. Гурт монети – ребристий (рис. 1).