Об’єднані Арабські Емірати – дивовижна країна, яка виникла на місці пустелі та з кожним роком має все більш привабливий вигляд. Нові чудеса інженерної та архітектурної думки дивним чином уживаються з ісламською державою, традиції і правила якої незмінні багато століть. Національною валютою в ОАЕ є дирхам. Валюта досить стабільна та тісно прив’язана до долара.

Дирхам вперше з’явився наприкінці VII століття в Арабському Халіфаті при халіфі Абд аль-Малік ібн Марван з династії Омеядів. Своєю назвою він завдячує давньогрецькій і перській драхмі. Протягом багатьох століть ця високопробна срібна монета вагою близько 3 грамів була однією з найпопулярніших не лише в арабському світі, а й в інших країнах. Багаті родовища срібла дозволили Халіфату карбувати якісні дирхами у великій кількості протягом VII-X століть. Їх охоче брали до розрахунку у різних куточках Європи, Азії та Північної Африки.

В даний час дирхам –  основна грошова одиниця Марокко (марокканський дирхам) і Об’єднаних Арабських Еміратів (дирхам ОАЕ).

На фото – дирхам 718-719 року (срібло) Умара ібн Абд аль-Азіза, Арабський Халіфат

Історія дирхаму Об’єднаних Арабських Еміратів нерозривно пов’язані з історією арабського світу. Територія, де розташовуються ОАЕ, з VII століття нашої ери входила до складу Арабського Халіфату. Життя на цьому маленькому клаптику землі тепліло лише в оазах і маленьких рибальських містечках на березі Перської затоки. Навколо була безживна пустеля Руб-ель-Халі – одна з найспекотніших на нашій планеті (до +50 °С).

З XV століття на узбережжі Перської затоки домінували європейці, які принесли сюди напівколоніальне управління та свої валюти. Першими з’являються португальські купці, яких змінили голландці. Так ця земля була відкрита для європейської торгівлі.

У XVIII столітті до затоки увійшли британські кораблі. Лондон вирішив поставити цю територію під свій контроль (з адміністрацією в Індії), адже Перська затока була важливою точкою перетину морських та сухопутних торговельних шляхів. У ХІХ столітті територія майбутніх Об’єднаних Арабських Еміратів стає протекторатом Британської корони, як Договірний Оман. Англійці монополізували морську торгівлю, що викликало різке обурення місцевого арабського населення, яке фактично залишилося без засобів для існування. Араби розпочали збройну боротьбу з англійцями як на суші, так і на морі. Саме за це британці назвали територію майбутніх ОАЕ «Піратським берегом». У 1920-х роках боротьба за незалежність спалахнула з новою силою. У ці ж роки відбулася знаменна подія в історії «Піратського берега», яка назавжди змінила життя на цій землі: були відкриті найбагатші родовища «чорного золота» – нафти. Масштабний видобуток нафти розпочався вже після Другої світової війни. Головним концесіонером з видобутку нафти була Великобританія. Проте загравання Лондона з Ізраїлем у 1960-х роках спричинило відторгнення місцевої арабської еліти від Британської корони. В еміратах та шейхствах розпочався бойкот британської продукції та британських компаній. Національним лідером став шейх Заїд ібн Султан Аль Нахайян (1916-2004).

До середини XX століття на території Договірного Оману в обігу було три види грошей – індійські рупії, талери Марії Терезії та соверени Британської імперії. Об’єднання шейхств південного узбережжя Перської затоки, таким чином, не мали власної грошової одиниці. Проте у 1959 році англійці захотіли навести лад у грошовій системі в регіоні і випустили нову валюту. Резервний банк і Уряд Індії після консультацій з урядами держав затоки і Банком Англії оголосив про випуск для держав затоки спеціальних банкнот в рупіях –  «рупія Перської затоки» (англ. Gulf rupee).

Банкноти Перської затоки випускалися Урядом Індії номіналом 1 рупія і банкноти Резервного банку Індії в 5, 10, 100 рупій. Призначені для розповсюдження в країнах Перської затоки (Кувейт, Бахрейн, Катар і Договірний Оман (нині ОАЕ)) протягом 1950-х та початку 1960-х років. Банкноти зберегли дизайн індійської рупії, але відрізнялися кольором і мали префікс «Z».

На фото – банкнота 1 рупія 1950-60-х років, Перська затока (Індія)

Але у 1962 році китайсько-індійська війна, а через три роки – Друга індо-пакистанська вплинули на фінансову систему Перської затоки. Унаслідок воєнних дій індійська рупія сильно впала в ціні (у червні 1966 року девальвація сягала 36,5%). Це призвело до девальвації «Gulf rupee». Країни Перської затоки в 1966 році відмовилися від використання рупії.

Після цього й аж до проголошення незалежності ОАЕ у 1971 році шляхи еміратів у валютному питанні розійшлися. В Абу-Дабі офіційно ходив бахрейнський динар. В решті шести еміратах користувалися саудівським ріалом – обмін рупій на ріяли проводився протягом трьох днів у співвідношенні: 106,50 рупій = 100 ріалам.

1968 року, коли британці зрозуміли, що Саудівська Аравія несе із собою не лише економічну допомогу, а й політичний вплив, ріал замінили на особливу одиницю – ріал Катару та Дубая. Обмін саудівських ріялів проводився у співвідношенні: 100 саудівських ріалів = 106,50 ріялів Катару та Дубая. Ріал звертався також у князівствах Затоки, які невдовзі увійшли до Об’єднаних Арабських Еміратів (крім емірату Абу-Дабі).

Ріял був десятковою грошовою одиницею (тобто ділився на 100 частин – дирхемів). Це була міцна валюта, стійкість якої гарантували багаті поклади вуглеводнів, розташовані біля еміратів-емітентів.

На  фото – банкнота 10 ріалів 1960-х років, Катар і Дубаї.

2 грудня 1971 року виникла нова держава – Об’єднані Арабські Емірати, яка є конфедерацією з семи окремих князівств (еміратів). Кожний емірат має власний уряд і підлеглі йому адміністративні органи; главою держави є Президент. Ріал Катару і Дубая ще деякий час продовжував використовуватися, як офіційна грошова одиниця, поки 18 травня 1973 року його не змінив дирхам ОАЕ, названий на честь стародавньої арабської монети. Дирхам відноситься до десяткових валют і дорівнює 100 філсам.

Обравши для національної валюти дирхам із такою багатою історією, Емірати зробили важливий крок у твердженні своєї арабської ідентичності. Цьому покликане служити і оформлення грошових знаків. Емітентом дирхама став Центральний Банк Об’єднаних Арабських Еміратів. Перша емісія монет та банкнот ОАЕ відбулася 1973 року.

Дизайн монет та купюр ОАЕ майже не змінився з 1973 року. Всі написи на монетах зроблені арабською мовою. Англійською лише продубльовано назву держави. Написи на банкнотах також арабською, англійською продубльовано – назва банку-емітента та номінал. Найчастіше, на монетах присутні дві дати: за мусульманським та григоріанським календарем.

На фото – 1 дирхам 1995 року (мельхіор), ОАЕ

Перша емісія дирхама включала монети номіналом 1, 5, 10, 25 і 50 філсів, а також 1 дирхам. 1, 5 і 10 філсів були викарбувані в бронзі, а вищі номінали – у мідно-нікелевому сплаві. У 1995 році монети номіналом 5, 10, 50 філсів та 1 дирхам були зменшені в розмірах, а нові 50 філсів стали семикутними. Нині дрібна розмінна монета практично не використовується у розрахунках, а ціни прийнято округлювати до 25 філсів. Однак дрібні номінали продовжують випускатися: з 2017 року 10 філсів роблять із плакованої сталі. У 2018 році випустили сталеві 1 та 5 філсів з плакуванням.

Купюри ОАЕ представлені наступними номіналами: 1 дирхам, 5 дирхамів, 10 дирхамів, 50 дирхамів, 100 дирхамів та 1000 дирхамів (банкнота вперше випущена 1976 року). Банкноти ОАЕ надруковані на бавовняному папері. Номінали розрізняються за кольором.

На банкнотах можна побачити все те, що стало стародавніми та ультрасучасними символами Еміратів, – ринок Шарджі та традиційний вигнутий кинжал, газель та сокіл, Дубайський центр міжнародної торгівлі, яхтовий та гольф-клуб…

Крім того, Центральний Банк ОАЕ випустив безліч пам’ятних монет, присвячених видатним подіям та особистостям в історії ОАЕ.

Дирхам ніколи не піддавався деномінації. У сучасній арабській мові слова «дирхам» та «філс», ужиті у множині («дарахім», «фулус»), позначають ще й гроші взагалі.

На фото – 5 філсів 2005 року (бронза), ОАЕ

Історія еміратського дирхама виявилася нерозривно пов’язана з американським доларом та відповідними економічними перипетіями. Валюта незалежних Еміратів з’явилася на світ через два роки після скасування золотого вмісту долара, у період його крайньої нестабільності. Все ж таки в 1974 році курс дирхама був прив’язаний до долара, і рішення 1978 офіційно змінити його в якості «якоря» на СДР (Спеціальні права запозичення) МВФ мало змінило становище. Дірхам продовжує бути досить жорстко пов’язаний з американською валютою, як і у сусідніх монархій: обмінний курс із 1997 року становить 3,6725 дирхамів за долар. Долари приймають майже всі магазини, крім продуктових… Дискусії з приводу прив’язки до валюти США спалахнули з новою силою, коли вибухнула поточна економічна криза, проте ОАЕ залишаються вірними колишньому курсу. Еміратська валюта історично була дуже стабільна: з 1990 року середня інфляція не перевищувала 2,5%, а після рекордних 12,3% у 2008 році вона знову різко впала, іноді переходячи у дефляцію.

Цікава роль ОАЕ у різних міжнародних проектах валютного співробітництва. У рамках Ради співробітництва держав Перської затоки ще з 2000 років обговорюється введення єдиної валюти, була навіть запропонована назва «халіджі» – від арабської «що стосується затоки». ОАЕ разом із Оманом, однак, вийшли із проекту. Амбітні Емірати, серед іншого, були незадоволені тим, що загальний центробанк розташується в Саудівській Аравії. Натомість у 2001 році, в рамках широкого руху в ісламському світі, в еміраті Дубай було запущено в обіг золотий динар та срібний дирхам. Так, стародавні монети повернулися у новому вигляді. Старому дирхаму в ОАЕ, схоже, чекає ще довге і стабільне життя.