Банкнот в колекції немає.

За даними археологів, перші гроші, що з’явилися на території Казахстану, мають китайське походження, що відносяться до I-IV ст). І це не дивно, оскільки країна перебувала на Великому шовковому шляху, що сполучає Європу та Азію.

Тюркські племена населяли Центральну Азію, включаючи сучасну територію Казахстану. Казахська земля з VI століття належала до великої євразійської імперії – Тюркского каганату, а в VII столітті – до Західно-тюркського каганату. Після занепаду одного каганату в Центральній Азії з’являвся інший або утворювались нові державні формування – Кангарський союз (VII- VIII ст.), Тюргеський каганат (VIII ст.), Карлуцький каганат (VIII–X ст.), Кимацький каганат (VIII–XI ст.) …

З VI століття на цих землях в обігу з’явилися монети тюркських правителів.

Монети Західного Тюркського каганату датуються археологами VI-VIII століттями, переважно карбовані з легендами согдійського письма, а невелика їх частина – з тюркськими рунічними написами.

На фото – монета VII-VIII ст. (бронза, 1,6 г, 21 мм) (монетний двір Отрара), Західний тюркський каганат

Якщо карбування монет у південних і центральних регіонах середньоазіатського Межиріччя (Бактрія, Согд і Хорезм) почався у перших століттях н. е., то в його північних регіонах цей процес почався пізніше. Так, початок монетного карбування в басейні Середньої Сирдар’ї (Тарбанд, Отрар) та Жетису (Семиріччя) розпочалось у VII–VIII століттях.

На їх карбування вплинули греко-бактрійські монети, які були поширення в південній частині Центральної Азії, і послужили зразком для карбування низки місцевих володінь, таких як Хорезм (стародавня держава у Ценьральній Азії) і Согдіана (історичні область Центральної Азії).

Іншим осередком монетної справи був Китай, проте він не впливав на монетне карбування Центральної Азії до епохи Тан, коли ці великі території потрапили у васальну залежність від Китаю.

Зокрема, Тюргеський каганат карбував (відливав) мідні монети на монетних дворах Тараза і Суяба адаптовані до согдійських «кайюань тунбао» Імперії Тан – монети круглої форми з квадратним отвором у середині. Переважно на аверсі навколо квадратного отвору знаходився согдійський напис: «bүy twrkys ү’ү’n pny» – «Священний Тюргеш-каган»; на реверсі зображали тамгу тюргешів.

Тюргеші, як правило, на монетах зображали бюсти, різні знаки, карбували написи та титули правителів, нерідко вибивалася тамга у вигляді стилізованого луку.

На фото – монета VIII ст. (бронза, 4,0 г, 25 мм) (монетний двір Тараз), Тюргеський каганат

З VIII століття степові кочівники регіону зазнали вторгнення арабів і розрахунки стали проводитися в срібних дирхамах. З’явилися монетні двори у таких древніх містах, як Ісфіджаб, Тараз, Алмату, Дженд та ін.. Сировиною для карбування служили місцеві срібні копальні, розташовані у верхів’ях річок Талас та Ахангаран. Але на початку XI століття родовища срібла в Центральній Азії вичерпалися, що стало причиною псування дирхаму.

У Караханідській державі, яка виникла у 840 році, найменування монет у переважній більшості традиційні до арабських – динар, дирхам, фалс. Термін динар при Караханідів докладався тільки до монет, які обслуговували сферу золотого обігу. Карбувалися переважно на території сучасного Узбекистану.

Сферу срібного звернення обслуговували дирхами, що випускалися з 991/92 по 1212 р. (381-609 р. х.) на десятках монетних дворах. Метал їх дуже варіював залежно від часу та місця. Ранні дирхами високопробні, але з 2-го десятиліття ХІ ст. проба починає падати. До 3-ї чверті ХІ ст. у більшості середньоазіатських областей (Согд, Худжанд, Шаш, Ісфіджаб, Тараз) випускали низькопробні дирхами, що містили близько 20% срібла (з коливаннями в той чи інший бік). У Східному Туркестані в середині XI ст. карбували так звані мідно-свинцеві дирхами, які зовсім не містили срібла, але близько 1058 р. їх випуск припинився.

Карбування таких монет тривало, принаймні, до початку 3-ї чверті XII ст.. Вважається, що з цього часу Караханіди припинили випуск будь-яких низькопробних дирхамів, на зміну яким прийшли мідні (або бронзові) посріблені дирхами, що містили набагато менше дорогоцінного металу.

Караханідські монети, незважаючи на абсолютне панування на них легенди арабською мовою, певною мірою все ж таки відобразили тюрко-таджицьку двомовність. Воно виявлялося на монетах і пізніше, у XIII ст., коли на дирхамах поміщали арабописьмові легенди таджицькою та тюркською мовами.

На фото – дирхам 1018/19 року (409 р. х.) (срібло) (монетний двір Ісфіджаб), Караханідська держава

У сфері мідного поводження використовувалися фалси –  мідні (або бронзові) монети. Вони випускалися Караханідами з 992 до 1210/11 р. (382-607 р. х.)  Наприкінці X – 1-ї чверті XI ст. фалси карбували десятки монетних дворів, з 3-ї чверті XI ст. їх випуск зосередився у Самарканді та Бухарі, але вироблявся у набагато менших масштабах.

На початку XIII ст. на сході Азії виникає Монгольська імперія (Татарська імперія, Золота Орда або Ординське царство). Після підкорення основної частини імперії Цзінь (Китай) татари почали війну проти Каракиданського ханства, перемігши яке продовжили свої завоювання на захід. На базі монгольських завоювань постали ряд кочових держав – Улус Джучі, Чагатайський улус, Улус Угедея, Золота Орда, Улус Орда-Іхена, Улус Шибан, Синя Орда та інші.

Відомий карбуванням чагатаїдських монет з написом Кенджде, що належать до третього періоду грошового обігу Чагатайського улусу (1271-1318 роки). Монетний двір був порівняно великим, у знайдених скарбах ці монети перебувають у другому-третьому місці, після Тараза і Отрара. Деякі історики припускають у карбуванні «відгомін» округу Кенджіде, але інші ототожнюють Кенджде з Ісфіджабом, іншим містом біля Ісфіджабу або містом Кенжек.

В ході грошової реформи в державі Чагатаїдів 1271-1272 рр., згідно з якою мідні посріблені дирхами старого зразка були вилучені з обігу і замінені на повновагові срібні монети нового зразка, Масуд-беком у місті Алмати, працював монетний двір, що постачав срібною монетою ринки міста та його округи. Карбування срібних монет – дирхемів була недовгочасною, але досить інтенсивною: вона представлена різними парами штемпелів і навіть різними монетними типами і призначалася насамперед для забезпечення засобами обігу місцевого ринку, достатньо віддаленого від основних економічних центрів Мавераннахра.

В останній четверті XIII ст., за часів співуправління Хайду та Дуви, в Алматі почав функціонувати монетний двір, на якому карбувалися срібні дирхами. Карбування срібних дирхамів було недовготривалим – 1285-1287 роках.

На фото – дирхам 1285/86 року (срібло, 1,87 г, 22 мм) (монетний двір Алмати), Чагатайський улус

Свої гроші та монети в Золотій орді з’явилися за часів правління Берке. Перші самостійні гроші в Золотій орді з’явилися зі згадуванням імені халіфа Насір ад-Діна (Насір лід-Діна) на самому початку 1260-х років. У улусі Джучі карбувалися мідні монети (пули), придатні для дрібних розрахунків та срібні монети.

Великі заощадження зберігали у сомах. Сом (сум, соммо) – човноподібний зливок срібла, важив у середньому 198-202 г. З нього карбували срібні монети, які називалися дангами, але при цьому східні літописці називають їх дирхамами. Західні літописці називають їх «аспрами барикатами» (баракат –  від імені Берке, а аспрами називали срібні монети Візантії). Отож, 1 данг дорівнював 16 мідним пулам, які були дрібною розмінною монетою. У середньому, у другій половині XIV столітті кінь коштував 60-200 данг (дирхамів чи аспрів).

Протягом усієї історії Золотої орди йшов процес зміни курсу срібних дангів – змінювався вміст срібла в монетах. У період політичної стабільності курс зміцнювався, в епоху громадянських воєн – падав. За правління Берке монета важила 2 г, а в період першої громадянської війни (1360-70-х рр.) зменшилась у двічі – 1,03 г. За хана Тохтамиша вміст срібла в монетах становив 1,3-1,4 г, після чого почав падати і в 1440-х роках срібний данг (дирхам) важив 0,65 г.

У народі дангами (данг) називали «акче» (білі, звідси казахська назва грошей – акша), а офіційно вони називалися «данг» (данга, денга). Від цього слова походить російське слово «гроші» та національна казахстанська валюта «теньге».

На фото – данг 1377 року (срібло) (монетний двір Сигнак), Улус Орда-Іхена

Також варто відзначити, що змінювався і дизайн монет. У XIII ст. на більшості монет стояв герб правлячої династії Золотої орди – тамга династії Бату, але в епоху розквіту її відмовилися розташовувати на монетах Золотої орди. Після початку громадянських воєн монетні майстри знову почали ставити герби (тамги) династії Джучідів.

Вже в Казахському ханстві (1456-1847), яка виникла внаслідок розпаду Золотої Орди, гроші у вигляді монет не були настільки поширені як в епоху Золотої Орди.

У грошовому обігу XVI-XVII ст. у містах Казахстану та Центральної Азії визначальну роль грали мідні монети середньоазіатських міст, випущені при останніх Тимуридах та Шейбанідах. На середину XVI в. приплив середньоазіатських мідних грошей у міста Казахстану різко скорочується. На ринку з’являються мідні монети ташкентського та місцевого виробництва, викарбувані в Туркестані та Отрарі. Дрібні мідні монети без написів призначалися для внутрішнього обороту; срібні монети – для великих угод та транзитної торгівлі, тому вони карбувалися у невеликій кількості.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. переважно карбувалися мідні монети з іменами казахських ханів. Це мало не так економічне, як політичне значення, покликане офіційно проголошувати владу ханів у тому чи іншому місті. Багато монет не мають написів, але прикрашені орнаментами, що зображають хижих звірів, птахів, риб, інших поміщені значки, у яких можна побачити тамги казахських родів.

Особливістю грошового обігу південно-казахстанських міст у XVII ст. є обіг «не цілком монетних» форм грошей у вигляді невеликих шматочків міді, рубаних із товстого дроту. Розміри і вага цих шматочків настільки різні, що важко говорити про їхнє номінальне співвідношення. Ймовірно, воно визначалося за вагою.

У XVIII столітті Казахське ханство розпалось на жузи, які прийняли протекцію Російської імперії і приєднане до Російської імперії після 1781 року. Безуспішно намагалася отримати незалежність у 1841-1847 роках. Росіяни нав’язали місцевим народам свою культуру, мову і грошову систему.

У грошовому обігу у північних регіонах появляються російські монети, у Південному Казахстані – грошові знаки кокандських і ташкентських ханів. У ХІХ столітті всі торгові операції ведуться лише імперськими грошовими знаками, і грошове звернення у Казахстані стає частиною грошового звернення Російської імперії.

Грошова реформа в Російській імперії 1895-1897 років запровадила систему золотого стандарту. У обігу знаходилися золоті, срібні та мідні монети, але основним видом грошей стають кредитні квитки Державного Банку Росії, які на 92% були забезпечені золотом.

У 1921 року у Росії створили Державний Банк РРФСР, який відкрив установи кожної з союзних республік. Грошовою одиницею Казахстану став радянський рубль. Разом з усією країною Казахська Радянська Соціалістична Республіка пережила чотири деномінації: 1922 рік – 10 000 до 1, 1923 рік – 100 до 1, 1947 рік – 10 до 1, 1961 рік – 10 до 1.

16 грудня 1991 Республіка Казахстан проголосила про незалежність від СРСР. Повернення до своєї національної валюти у Казахстані відбулося 1993 року.

Із здобуттям незалежності монетну фабрику в Усть-Каменогорську не встигали запустити, тож вирішили підготувати проміжний варіант. Паперові тиїни номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50 випущені 1993 року, роком пізніше викарбувано монети 2, 5, 10, 20, 50 тіїнів.

На фото – 10 тиїн 1993 року (цинк з мідним покриттям), Казахстан

У 1992 році була створена робоча група зі здійснення заходів, пов’язаних із введенням національної валюти, під керівництвом Даулета Сембаєва та спецгрупа дизайнерів з розробки дизайну купюр тенге: Мендибай Алін, Досбол Касимов, Агімсали Дузельханов, Тимур Сулейменов і Хайрулла Габжа.

12 листопада 1993 року вийшов указ президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва «Про запровадження національної валюти Республіки Казахстан». Назарбаєв презентував валюту казахстанцям в ефірі центральних телеканалів. 15 листопада 1993 року теньге введено в обіг у співвідношенні 1 теньге = 500 рублів, на теньге обмінювалися банкноти та монети у російських і радянських рублях. З 18 листопада 1993 року теньге став єдиним законним платіжним засобом в Казахстані.

Перші розмінні гроші – тиїн (1/100 частина теньге) –  були виконані у вигляді банкнот номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 тиїн. Після введення монет першої серії розмінні банкноти (номіновані в тиїнах) були виведені з обігу.

Перші серії банкнот (1993-1994 років та номіналами від 1 тиїна до 200 теньге) друкувалися з написами виключно казахською мовою. Починаючи з введення банкноти номіналом 500 теньге зразка 1994 року, у практику дизайну банкнот увійшло вживання російськомовних написів на реверсах банкнот; з 2006 року російською мовою було виконано аналогічні написи та на банкноті номіналом 200 теньге. 2 грудня 2018 року указом Президента Республіки Казахстан затверджено нову концепцію дизайну національної валюти Казахстану, згідно з якою в дизайні казахських банкнот та монет будуть використовуватися написи лише державною казахською мовою.

На фото – банкнота 1000 теньге 2000 року, Казахстан

Перша партія тенге була випущена за кордоном – банкноти надруковані у Великій Британії. Майже одночасно з появою банкнот на Ульбінському металургійному заводі в Усть-Каменогорську почалася підготовка до випуску перших казахстанських монет. А щоб країна могла сама забезпечувати себе паперовими грошима, в Алмати було вирішено створити банкнотну фабрику. Рішення про це було прийнято у травні 1992 року та зафіксовано в Указі президента РК «Про створення друкованої фабрики Національного державного банку Республіки Казахстан». РДП «Казахстанський монетний двір» отримало свідоцтво про реєстрацію у листопаді 1998 року.

Спочатку існували купюри 1, 2, 5, 10, 20, 50, тиїн (30 грудня 1995 року припинили свою легітимність) і 1, 3, 5, 10, 20, 50, 100 теньге. 1994 році введено в обіг банкноти 200 і 500 теньге. 1000 теньге в обігу з 1995 року, 2000 теньге вперше надрукували 1996, з 1999 в обігу – 5000 теньге, а з 2003 – 10000 теньге. З 15 листопада 2007 року гроші старого зразка вийшли з обігу.

Монети першої серії (1993 року) складались з 2, 5, 10, 20, 50 тиїн і 1, 3, 5, 10, 20 теньге. 31 грудня 2012 року тиїни виведено з обігу, після чого більше не карбувалися. Теньге першої серії втратили чинність платіжного засобу 1 жовтня 2001 року.

На заміну першим грошам Республіки Казахстан випущено банкноти і монети нового зразка.

Монети 2 теньге введена в обіг у 2005 році, карбувалася тільки в 2005 і 2006 роках. Викарбувана у 2019 році в обігу не перебуває.

На фото – 2 теньге 2006 року (латунь), Казахстан

З 1997 року карбувалися монети номіналом 1, 2, 5, 10, 10, 50, 100 теньге в новому дизайні. Для номіналів 1, 2, 5, 10 теньге використано латунь, 20 і 50 теньге – нейзильбер, а 100 теньге – біметал. З 2013 року 1, 5, 10 теньге карбували із сталі з латунним покриттям, а 20 теньге – зі сталі з нікелевим покриттям. На аверсі розміщено герб Казахстану з написом «ҚАЗАҚСТАН РЕСПУБЛИКАСЫ», а на реверсі вказано номінал.

2006 році надруковано банкноти нової серії номіналом 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000 теньге. На аверсі зображено монумент Байтерек в Астані; фрагменти нот державного гімну; державний прапор та герб Казахстану; відкрита долоня руки; наскальне зображення бронзової епохи. На реверсі – контур карти Казахстану із зображенням природи і будівлі міністерств та культури країни.

2011 році розпочато друк нових банкнот, які замінили купюри зразка 2006 року. 30 грудня 2011 першим введено в обіг 5000 теньге. В наступному році – 10000 теньге, у 2013 – 2000 теньге, 2014 – 1000 тенге, 2017 – 500 теньге, і 1 жовтня 2022 – 20000 теньге. З попередньої серії в обігу знаходиться банкнота 200 теньге. На аверсі зображено монумент «Қазақ Елі»; голуби, що летять; державний герб та прапор Казахстану. На реверсі – контур карти Казахстану із зображенням природи і будівлі та культурні пам’ятки країни.

Банкнота номінальною вартістю 20000 теньге ввійшла в обіг з 1 жовтня 2022 року. Купюра має 25 захисних елементів та виконана у сірому кольорі. Всі написи на купюрі казахською мовою кириличним письмом, хоча вже кілька років карбуються монети латинською графікою.

На фото – банкнота 20000 теньге 2022 року, Казахстан

2017 року тодішній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вирішив, що казахську мову треба перевести на латиницю. Влада країни планує зробити це поетапно до 2031 року. Таке рішення було ухвалено за підсумками засідання національної комісії з перекладу алфавіту казахської мови на латинську графіку.

У зв’язку з цим 26 квітня 2019 року Національний банк Казахстану ввів в обіг нові монети 1, 5, 10, 20, 50 і 100 теньге, а 28 січня 2020 року – 200 теньге (біметал). Дизайн монет не зазнав істотних змін порівняно з попередньою серією, однак у зв’язку з переходом казахської мови на латиницю всі написи на них виконані латинською графікою.

Казахська валюта з моменту свого виходу в обіг зазнала багато чого: кілька хвиль девальвації, а також гіперінфляцію в розмірі до 30-61% на рік. Перша девальвація відбулася у квітні 1999 року, теньге знецінився на 64,6%. Друга девальвація відбулася 4 лютого 2009 – посилаючись на досвід девальвації 1999 року, керівництво Національного банку наголосило на тому, що інші методи підтримки національної промисловості, окрім девальвації теньге, є неефективними. Третя девальвація відбулася у лютому 2014 року на тлі різкого підвищення курсів євро та долара США по відношенню до багатьох валют країн СНД. Четверта девальвація відбулася у серпні 2015 року після оголошення Нацбанком про запровадження вільного курсу теньге.

20 серпня 2015 року Казахстан остаточно відмовився від прив’язки до кошика валют і зараз використовує плаваючий валютний курс теньге, курс якого по відношенню до основних валют тепер визначається попитом і пропозицією на ринку.

На фото – 200 теньге 2020 року (біметал), Казахстан

На початок 2023 року в казахстанському обігу знаходяться монети номіналом в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 теньге; банкноти – 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000 та 20000 теньге.