Історія мексиканських монет під сучасною її назвою «песо» почалася з XVI століття, відразу після завоювання цих територій колоністами. У 1515 році землі ацтеків почали завойовувати іспанські конкістадори, які за кілька років зуміли зруйнувати давню цивілізацію. Конкістадори полювали за золотом, а запаси золота та срібла у віце-королівстві Нова Іспанія справді були великі. Причому дорогоцінні метали стали звертатися в монету вже у Мексиці.

Антоніо де Мендоса стає першим віце-королем Нової Іспанії, на посаду призначено 17 квітня 1535 року. Того ж року за його наказом засновано монетний двір у Мехіко, який з 1536 року став карбувати срібні монети під назвою «реал» (ісп. real) – аналог іспанським реалам. Реали були доповнені золотим «ескудо» (ісп. escudo), викарбуваним 68 до позначки 11⁄12 чистого золота (3,101 г чистого золота) і оцінювались у 16 срібних реалів або приблизно два долари.

Після відкриття срібла в Мексиці в 16 столітті монета номіналом 8 реалів (з тих пір іменується як долар, песо або вісімка) стала міжнародно визнаною торговою монетою в Європі, Азії та Північній Америці.

На фото – 8 реалів 1757 (срібло 0,917), віце-королівство Нова Іспанія

У період між 1572 та 1773 років іспанські колоніальні срібні монети були не мов «обгризки» (качани, ісп.  mazorcas) зі срібного злитка, які відбивалися молотом на матриці монети. Вони містили 27,5 грамів срібла зі ступенем чистоти понад 900 тисячних, хоча іноді применшували вміст дорогоцінного металу. Але, на відміну від оброблених монет, часто були неправильної форми. Більшість цих монет послужила монетним дворам метрополії, як матеріал для карбування власних монет.

Після 1732 року подібні, але кращої форми монети стали виготовляти на шнекових пресах. Номінал їх становив 1/2, 1, 2 , 4 і 8 реалів. Під час обігу в Новій Англії (зараз США) більші монети бути розділені для отримання проміжного номіналу; оскільки реал отримав прізвисько «біт», вираз «два біти» став означати чверть долара.

На відміну від Іспанії, мідні монети зазвичай не карбувалися в колоніальній Мексиці. Найбільше випущено срібних монет номіналом 1/4, 1/2, 1, 2, 4 і 8 реалів і золотих монет номіналом 1/2, 1, 2, 4 і 8 ескудо. Винятками були мідні монети випущені в період 1814-1821 років в контексті кризи, викликаної революцією за незалежність Мексики (під кінець панування іспанської корони на землі ацтеків) – 1/8 пілон (1/16 реала), 1/4 тлако (1/8 реала) і 2/4 сенал (1/4 реала) – бронза.

Мідні монети невеликої вартості виготовлялися під час правління Фердинанда VII за монетарною системою «веллон» (vellón). За допомогою цієї системи 2/4 веллона (señal) було еквівалентно 1/4 реала, 1/4 веллона (tlaco) – еквівалентно 1/8 реала, а 1/8 веллона (pilón) – еквівалентно 1/16 реала.

На фото – 2/4 сенал 1816 (бронза) віце-королівство Нова Іспанія

Під час війни за незалежність Мексики (1810-1821) працювали численні монетні двори, які забезпечували монетами як прихильників, так і противників іспанської корони.

У 1821 році Аґустін де Ітурбіде захопив Мехіко, де й була оприлюднена «Декларація незалежності Мексиканської імперії». Після здобуття Мексикою незалежності влада країни багато років підтримувала іспанську восьми системну грошових одиниць, карбуючи мексиканські реали та ескудо. Поки народ перебував в ейфорії, Ітурбіде проголосив себе імператором під ім’ям Аґустін I і почав карбувати монети номіналом 1/8 та 1/4 реала (мідь), 1/2 реала, 1, 2, 4 та 8 реалів (срібло), 4 та 8 ескудо (золото). На аверсах срібних і золотих монет зображено різноманітні портрети імператора з легендою «August(inus) Dei Prov(identia)» і датою або «Augustinus Dei Providentia» і датою. На реверсі було кілька різних версій мексиканського беркута, як традиційний символ ацтеків, але він був змінений відповідно до європейських геральдичних традицій. У легендах написано «Mex I Imperator Constiiut» разом із номіналом та ініціалами пробника.

Номінал монети 8 ескудо – найбільший номінал у восьми системній грошовій одиниці в Мексиці. Востаннє цей номінал карбувався в 1873 році.

На фото – 8 ескудо 1860 (золото 0.875), Республіка Мексика

Після прийняття республіканської конституції 1824 року Мексиканські Сполучені Штати почали випуск монет. Існували срібні 1/2, 1, 2, 4 і 8 реалів, а також золоті 1/2, 1, 2, 4 і 8 ескудо, із срібними 1/4 реалами, доданими в 1842 році. Мідні монети на 1/16, 1/2 і 1/4 реала були випущені обома федеральними урядами на монетному дворі Мехіко та уряди штатів на різних монетних дворах по всій країні.

У 1861-1867 роках Мексиці довелося пережити іноземну інтервенцію. Англо-франко-іспанське вторгнення призвело до появи Другої Мексиканської імперії з Максиміліаном I Габсбургом на чолі (правил 1864-1867 рр.). За Максиміліана провели децимальну реформу, результатом якої стало введення в обіг песо, що дорівнює 100 сентаво.

За восьми системної грошової одиниці 16 срібних реалів були рівні 1 золотому ескудо, а 8 тлако рівнялись до 1 реала. З переходом на десятинну грошову систему, введенням песо, 8 реалів прирівнювались до 1 песо, а 100 сентаво дорівняло 1 песо.

Перші номінали десятинної грошової системи – 1 сентаво (мідна монета), срібні 5, 10, 50 сентаво і 1 песо, золота монета 20 песо.

На фото – 1 песо 1866 (срібло 0,900), Мексиканська імперія

1 серпня 1864 року розпочав роботу Банк «Banco de Londres y México», який був першим банком, що випустив банкноти в Мексиці. 13 лютого 1865 року банк ввів в обіг перший номінал – 5 песо (всього 1400 купюр). 6 травня і 6 липня 1865 року Banco de Londres y México випустив нові купюри номіналом 10, 20 і 50 песо; 5 березня і 4 червня 1866 року в обігу були купюри номіналом 500 і 100 песо. Пізніше, 18 січня 1867 року, випустили банкноти номіналом 1000 доларів.

В 1867 року імператора Максиміліана I розстріляли. Ліберали, що прийшли до влади, протрималися до 1876 року, коли обраного президента було повалено, а до влади прийшов генерал Порфіріо Діас. Роки його правління називають «порфіріат» – час олігархічної диктатури, коли свободи безжально урізалися, населення збідніло, а олігархи наживалися, привласнюючи землі та залучаючи іноземні інвестиції на кабальних для країни умовах.

Дизайн монет у цей час змінювався мало, зате варіацій було дуже багато. Всьому виною наявність кількох монетних дворів. Так, у 1900 році монету в 10 сентаво випускало відразу чотири монетні двори. 1905 з’явилася раніше відсутня в лінійці номіналів монета в 2 сентаво, а 5 сентаво придбав незвичайний круговий візерунок на аверсі і став карбуватися з нікелю.

1910 року розпочалася чергова революція, а за нею, як водиться, і громадянська війна. На нумізматичному фронті з’явилася напівгола жінка на коні, що розмахує гілками і палаючим смолоскипом – зображення реверсу на срібному 1 песо, діаметром 39 мм і вагою 27,07 грам.

Громадянська війна у мексиканців вийшла кривавою та затяжною, країна була поділена на кілька протиборчих угруповань. До 1916 року у Мексиці ходило близько 20 різних валют, що випускаються командирами воюючих армій та губернаторами штатів. Одним із підсумків війни стала конституція 1917 року, яка підтвердила незалежність, покликана вирішити аграрне питання та послабити вплив іноземних держав.

У 1925 році був створений Банк Мексики, який дозволив Американській банкнотній компанії виготовляти паперові гроші.

Паперові гроші з’явилися в Мексиці лише в 19 столітті, після здобуття Мексикою незалежності, що було широко прийнято населенням загалом. Не було центрального банку, купюри та монети випускалися комерційними банками до 1925 року, коли був створений Банк Мексики.

На фото – банкнота 10 песо 1965, Мексика

В 1931 році було скасовано забезпечення мексиканського песо золотом. Вже через чотири роки така ж доля спіткала і срібні монети. Законним платіжним засобом з 1935 року залишалися лише паперові банкноти, емітовані Банком Мексики. Вихід із золотого і срібного стандарту спровокував зростання інфляції мексиканського песо. Крім того, практично всю новітню історію валюту Мексики супроводжує перманентна девальвація.

Через економічну нестабільність країни в 1980-х роках, інфляція призвела до надзвичайного зростання цін на товари, що призвело до необхідності випуску банкнот все більших і вищих номіналів. Почали випускати номінал 50, 100, 200, 1000, а потім і 5000 песо. Настала гіперінфляція, яка на своєму піку, 1987 року, сягала 159% на рік.

До кінця 1980-х років інфляцію вдалося стабілізувати, а курс песо був зафіксований до долара, проте вже в 1990-ті вибухнула нова криза. І 1 січня 1993 року прийшла деномінація. Тоді від номіналу мексиканських песо було відібрано три нуля, а старі гроші обмінювалися на нові за курсом 1000 до 1.

Ще в 1992 році були випущені біметалічні 1, 2, 5 «нових песо» без жодних портретів та 10 песо із зображенням «сонячного каменю» ацтеків. Нові сентаво з нержавіючої сталі та алюмінієвої бронзи теж не мали портретів. Однак інфляцію так просто не зупинити і скоро довелося докарбувати 20 та 50 нових песо з портретами.

Підписання «Угоди про вільну торгівлю північноамериканських країн» призвело 1994 року до повстання індіанських племен, виступів проти неолібералізму. Нестабільність сприяла втечі інвесторів. Відбулася девальвація песо та чергова криза. З 1996 року знову з’являються звичайні, без приставки «нові» песо, що в цілому повторюють дизайн «нових».

Незважаючи на те, що Мексика кілька століть поспіль зберігала колоніальний устрій і належала Іспанії, у сучасних тенденціях, у тому числі і дизайні мексиканського песо, зберігається справжня самобутність та культура корінних мексиканців, які були вихідцями знаменитих майя, ацтеків, інків та інших індіанських племен.

На фото – 10 песо 2002, Мексика

З 2000 року, коли виявилася підірвана гегемонія правлячої партії, економіка та політична система Мексики набувають відносної стабільності, заснованої на взаємовигідній співпраці зі США. Однак саме з цього часу зростає і вплив наркокартелів, які становлять справжній виклик мексиканській державі та суспільству.

В 2003 році Банк Мексики відмовився вік карбування монет 5 сентаво. В 2020 році та ж доля спіткала номінали 10 і 20 сентаво. Тим не менш в Мексиці в обігу беруть участь дрібні номінали монет, які можна отримати у вигляді здачі, здійснюючи недорогі покупки.