
Йорданія (араб. الأردن), офіційна назва – Йорданське Хашимітське Королівство (араб. المملكة الأردنية الهاشمية) – країна на південному заході Азії, межує на півночі із Сирією, північному сході – з Іраком, на сході й південному сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем. На півдні Йорданію омиває Акабська затока. Площа – 89 206 км². Західний берег був переданий Йорданії у 1950 році, але у 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 км². Столиця – Амман.
Офіційною мовою є сучасний стандарт арабської мови (англ. Modern Standard Arabic, MSA) – літературна мова, яку викладають у школах. Більшість йорданців розмовляють на діалекті, відомому як йорданська арабська. Англійська, хоч і без офіційного статусу, широко розповсюджена у країні та є де-факто мовою комерції й банкінгу, а також має спів-офіційний статус у сфері освіти: майже всі заняття в університетах проводяться англійською та майже у всіх державних школах викладають англійську на рівні з арабською.

Рельєф: пустельне гірське плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги річки Йордан.
Ваді-Рам – пустеля, відома також як Місячна долина. Вона унікальна завдяки своїм рудуватим, рожевим, червоним та темно-бордовим гранітним скелям. Голлівудські режисери неодноразово використовували пустелю як знімальний майданчик. Тут відбувалися зйомки деяких епізодів «Трансформерів» та майже всього фільму «Червона планета», в якому пустеля Ваді-Рум стала поверхнею Марса.
Клімат в Йорданії субтропічний, сухий зі спекотним літом. Чим далі вглиб країни від Середземного моря, тим більший контраст температур спостерігається і тим менше опадів там випадає. Середня висота країни становить 812 м. У нагір’ях над долиною річки Йордан, горах Мертвого моря і Ваді-ель-Араба переважає середземноморський клімат, а східні та північно-східні райони країни є посушливою пустелею.
Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій). Усі, крім Ель-Балка, мають однойменні адміністративні центри. На чолі мухафаз знаходяться губернатори, призначувані королем Йорданії й котрі перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції розділені на 52 районів.
Йорданський динар (араб. دينار أردني, фр. Dinar jordanien) – офіційна валюта Йорданії. Поділяється на 100 піастрів (киршів), які в свою чергу поділяються на 10 філсів, тобто 1 динар = 1000 філсів. В обігу перебувають монети номіналом 1⁄2, 1, 2 1⁄2, 5, 10 піастрів, 1⁄4, 1⁄2, 1 динар та банкноти номіналом 1, 5, 10, 20, 50 динарів. Умовне позначення динара – JD.
До 1950 року Йорданія використовувала як розрахункову одиницю палестинський фунт, яку 1 липня 1950 року замінив динар.
ПЕРІОД 1992- (ХАШИМІТСЬКЕ КОРОЛІВСТВО ЙОРДАНІЯ) | ||||||||
РІК | НОМІНАЛ МОНЕТИ | |||||||
½ кірша | 1 кірш | 2½ піастра | 5 піастрів | 10 піастрів | ¼ динара | ½ динара | 1 динар | |
1997 | ¼D |
ПЕРІОД 1949-1991 (ХАШИМІТСЬКЕ КОРОЛІВСТВО ЙОРДАНІЯ) | ||||||||
РІК | НОМІНАЛ МОНЕТИ | |||||||
1 філс | 5 філсів | 10 філсів | 20 філсів | 25 філсів | 50 філсів | 100 філсів | ¼ динара | |
1949 | 50f |
Банкнот на даний час немає
Існують свідчення людської діяльності на території сучасної Йорданії ще в період Палеоліту. Ця територія в епоху бронзи була заселена кочовими племенами, які об’єдналися в маленькі царства вже за залізної доби. Зокрема Трансйорданію (Зайорданію) в ці часи заселяли племена едомітів та аммонітів, а деякі території регіону контролювали ізраїльтяни.
У класичний період Йорданія опинилася під грецьким і пізніше римським впливом. Головною етнічною групою того часу були набатеї, а євреї оселилися на територію Йорданської долини, в межах Римської Юдеї.
В ІІІ ст. до н. е. семітські племена набатеї заснували своє царство, яке так і називалось – Набатейське царство, що займало території сучасних Йорданії, Ізраїлю, Сирії та Саудівської Аравії. Столиця Набатейського царства – Петра в долині Ваді Рам (Йорданія). Саме тут, в Петрі, внук першого царя Набатеї Арети I, Арета II (120/110-96 рр. до н. е.) став першим набатейським царем, що почав карбувати власні гроші – бронзові монети, що імітували монети Олександра Македонського. На аверсі зображувалася голова Афіни в корінфському шоломі, на реверсі Ніка (грецька богиня перемоги) у вінку. Лише наприкінці життя став карбувати монети з власною головою або з буквою «А».

Цар Набатеї Ободат I (96-85 рр. до н. е.) став карбувати свинцеві монети із зображенням бика і написом «набат», що є першим набатейським написом на монетах.
На фото – драхма 86 р. до н. е. (срібло, 3,47 г) (Ободас I), Набатея
У 35-32 роках до н. е. цар Маліку I (60/59-30 рр. до н. е.) карбував срібні монети з власним зображенням з короною на голові, на реверсі зображував орла (символ римлян). Маліку I також вперше серед набатейських царів став карбувати дідрахми.
Цар Ободат III (30-9 рр. до н. е.) карбував велику кількість срібних і бронзових монет в монетному дворі міста Петра. Серед них зустрічаються екземпляри із зображенням цариці в профіль поряд з царем. Поява її на монетах було нововведенням, але при цьому титул цариці не згадується. Також з 14 року до н. е. зображував себе на монетах з лавровим вінком на кшталт імператора Августа.
На початку II століття Набатейське царство було включене в римську провінцію Аравія Петрейська. Останнім царем Набатеї з 70/71 по 106 роки був Раббель II Сотер. На своїх монетах Раббель II зображувався не тільки зі своєю матір’ю Шукайлат II, але і з сестрами Гамалат (Гамілат) (з 76 року) і з Гагра (Гагар) (зі 103 року).
Римський період був періодом відновлення економічного процвітання Аравії. Римляни відремонтували стару Царську дорогу. У аравійських містах з’явилося багато нових будівель, зокрема й в місті Пелла, руїни якого лежать за 130 км на північний захід від Амману, столиці Йорданії. Свідченням розвитку міста Пелла в цей період також є карбування ним грошей.

Перша відома пелійська монета відноситься до 82/83 року нашої ери, тобто періоду правління імператора Доміціана. Випуск грошей продовжувався до першої чверті III століття – часів імператорів Каракалли (211-217) та Елагабала (218-222).
На фото – мідна монета 218-219 рік (31 мм, 18,48 г) (Елагабал), Пелла
Капітоліда – місто розташоване на схід від річки Йордан (у Келесирії), руїни якого лежать за сім десятків кілометрів на північ від столиці сучасної Йорданії Амману. Залишена у складі провінції Сирія Капітоліда опинилась на самому кордоні нової адміністративної одиниці – так, розташована всього за п’ять кілометрів Арбела (сучасний Ірбід) вже належала до Аравії Петрейської.
У проміжку між 165/166 та 218/219 роками (правління імператорів Марка Аврелія та Елагабала відповідно) Капітоліда карбувала свою монету. На ній місто зазначало такі свої титули як autonomos («автономна», «та, що керується власними законами»), asylos («та, що знаходиться під божественним захистом») та hieros («священна»).
Після поділу Римської імперії (395 році) провінція Аравія Петрейська ввійшла до складу Східною частини Римської імперії (Візантії). Імператор Анастасій I визнав незалежну федерацію арабських племен з Ємену як римського союзника за умови, що вони будуть захищати східні кордони. Їх цар отримав титул патрикія. Відповідно на цих територіях ходили гроші римської і візантійської імперій.
В 604 р., коли Сасаніди вторглися в Візантійську імперію, араби вже не воювали за візантійців і треба було майже чверть століття, поки імператор Іраклій не вигнав загарбників. Незабаром Аравія увійшла до складу Арабського халіфату, який зароджувався. У Халіфаті створено свою грошову систему на базі візантійської і сасанідської – золоту візантійську монету араби стали називати динаром, а сасанідську срібну драхму – дирхемом.
Після занепаду Арабського халіфату територія Йорданії часткового контролювалася хрестоносцями в Середньовіччі і згодом знову потрапила під ісламський контроль, зокрема під контроль Мамлюкського Султанату (Каїр) з XIII століття і Османської імперії з XVI-го століття і аж до Першої світової війни. Коли землі держави завоювала Османська імперія, населення країни користувалося акче і куруші.
Після Великого арабського повстання в 1916 році і подальшого Британського вторгнення, територія потрапила під окупаційну Адміністрацію в 1917 році і стала британською підмандатною територією на початку 1920-х років, територія була перетворена на емірат Трансйорданію під управлінням Хашимітського Еміра. Місцеве населення користувалися єгипетським фунтом, а з 1 листопада 1927 року англійська влада ввела палестинський фунт.
Торгівля палестинськими фунтами продовжувалася в Палестині та Еміраті Трансйорданія, а після здобуття Йорданією незалежності в 1946 році виникла ідея випуску йорданської валюти, і як наслідок був виданий Закон про валюту Йорданії № 35 від 1949 року. Відповідно до закону Йорданська валютна рада була єдиним органом, уповноваженим випускати валюту. Валютна рада Йорданії (на той час) була сформована з голови та чотирьох членів, а її штаб-квартира була в Лондоні.

Формально філс і сьогодні вважається розмінною монетою Хашимітського Королівства Йорданія, проте фактично в обігу не перебуває та не карбується з 1991 р. Перші монети датовані 1949 р. Тоді ж було випущено унікальний філс з допущеною помилкою в написанні номіналу: вказано «One Fil» замість «One Fils» (вірною є форма fils як для множини, так і для однини). Первісно 10 філсів (фулус) становили 1 піастр, 100 – дирхам, 1000 – динар. Нині використовуються лише йорданські динари та піастри.
На фото – 5 філсів 1949 року (бронза) (Абдалла I), Хашимітське Королівство Йорданія
Дата випуску перших сучасних йорданських монет датується 1949 роком. Перші йорданські монети були випущені номіналом 1, 5, 10, 20, 50, 100 філсів, де на лицьовій стороні цих монет зображено королівську корону та номінал номіналу арабською мовою, а на зворотній стороні монета містить номінал номіналу англійською мовою, і ці категорії були перекарбовані в 1955 та 1965 роках.
З 1 липня 1950 йорданський динар став грошовою одиницею в обігу, тоді як палестинський фунт був скасований з 30 вересня 1950. Рада випустила банкноти 1/2, 1, 5, 10, 50 динарів, де обличчя останніх чотирьох номіналів було прикрашено зображенням короля Абдулли, тоді як на купюрі півдинара було зображено проект іригації Ваді Аль-Араб.
У 1964 році був заснований Центральний банк Йорданії, де він випустив першу серію банкнот Йорданії (перший випуск) і включає в себе номінали 1/2, 1, 5, 10 динарів, а його лицьову сторону прикрашає портрет короля Хусейн бін Талали. У 1968 році було випущено новий випуск монет Йорданії номіналом 1, 5, 10, 25, 50, 100 філсів, на лицьовій стороні якого також був портрет Хусейна бін Талали.
5 червня 1971 році було видано рішення Ради міністрів, яке повністю скасовує банкноти, випущені Валютною радою Йорданії з 1 листопада 1971 року.

З 1950 залишається незмінним банкнотний ряд йорданського динара. У регулярному обігу знаходяться купюри номіналом 1, 5, 10, 20 та 50 динарів.
На фото – банкнота 1 динар 2016, Хашимітське Королівство Йорданія
У 1974 році Центральний банк почав випуск другої серії банкнот тих же номіналів, а 6 березня 1978 була випущена нова банкнота 20 динарів, щоб задовольнити зростаючий попит на готівку в обігу. У світлі збільшення попиту на йорданську валюту після війни в Перській затоці Центральний банк випустив 25 серпня 1990 року нову синю банкноту в двадцять динарів.
27 січня 2000 року Центральний банк Йорданії випустив нову банкноту номіналом 50 динарів із зображенням короля Абдалли II Ібн Аль-Хусейна на лицьовій стороні, після чого була випущена нова серія банкнот (четверте видання) з новими технічними специфікаціями та захисними знаками.
У 1960-1990-х роках Центральний банк Йорданії неодноразово випускав монети за спеціальною монетною програмою FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Food and Agriculture Organization)).
Монети Йорданії
Монета номіналом 1/4 динара 1997 року викарбувана у Королівському монетному дворі Великої Британії (Ллантрісант). Монета у формі семикутника. Для її виробництва використано нікелеву латунь (CuNiZn). Гурт монети – гладкий (рис.
Монета номіналом 50 філсів 1949 року викарбувана у Королівському монетному дворі в Лондоні (Велика Британія). Монета у формі кола. Для її виробництва використано мідно-нікелевий сплав (купронікель – CuNi) Гурт монети