Банкнот на даний час немає

Сучасна держава Ліван виникла у ХХ столітті. Однак осередки цивілізації на його території з’явилися кілька тисяч років тому. У IV-III тис. до н. е. на східному узбережжі Середземного моря з’явилися фінікійські міста-держави – Фінікія. Їхня історія не переривалася протягом тисячоліть. Фінікійський Беріт – це сучасна столиця Лівану Бейрута. Згадані в Біблії Тір та Сідон – це ліванські міста Сур та Сайда. Легендарний Бібл – нинішній Джебейль. Мешканці країни, фінікійці (грец. Φοίνικες), були першими великими мореплавцями та колонізаторами, майстерними ремісниками та торговцями. Протягом ІІ-І тисячоліття до н. вони освоїли майже все Середземномор’я, заснувавши десятки колоній, зокрема великий Карфаген.

Незважаючи на те, що самі монети у Середземномор’ї з’явилися ще у VII ст. е., а VI в. до н.е. були вже поширені (зокрема і Близькому сході), фінікійці не поспішали приступати до свого карбування. У VI ст. до н.е. Фінікія потрапила під владу Перської імперії Ахеменідів, де до кінця VI ст. до н.е. склалася досить розвинена грошова система, заснована на срібному сиклі (шекелі) та золотому дарику. Фінікійці скористалися перською монетною системою для розвитку власної торгівлі.

Перші монети Фінікії – шекель (близько 13,6 г срібла), з’явилися приблизно в середині V ст. до н.е. Півшекелі, шекелі, подвійні шекелі карбувалися із зображенням богів (особливо часто – Мелкарта, бога-покровителя мореплавання), кораблів галер і трієр, реальні та міфічні жителі морських глибин.

На фото – 1/16 шекеля 400-333 р. до н. е., місто Бібл, Фінікія.

Найбільш ранні монети східних фінікійців були викарбувані в Тирі приблизно в середині V століття до н. е. Сідон, Арад і Бібл прийняли естафету наприкінці V або на початку IV століття, і поява власних монет, мабуть, вказує на прогресуючу слабкість Перської імперії та відродження торгівлі фінікійців з греками. Інші міста стали карбувати свої монети лише в епоху еллінізму.

В Араді на лицьовій стороні монет зображували божество з риб’ячим хвостом або чоловічу голову з бородою (можливо, Мелькарта), а на звороті – галеру або гіпокампа (міфологічного коня, або морського коника, що везе колісницю Нептуна); у Біблі – галеру та гіпокампа на лицьовій стороні та грифа або лева, що атакують бика, – на зворотній; у Тірі – дельфін, раковина багряниці або Мелькарт на гіпокампі на лицьовій стороні монети та сова – на зворотному.

Сидонські монети різноманітніші: на лицьовій стороні деяких ранніх монет зображена військова галера перед фортецею, оточеною зубчастою стіною з вежами, це, безумовно, сам Сідон; на інших – та ж галера, що пливе хвилями і часто дуже майстерно намальована, з цікавими деталями. На дрібніших монетах зустрічається голова бородатого царя у низькій шапці східного типу. На звороті деяких монет більшого номіналу змальовується перський цар у двоколці, запряженій четвіркою коней і з пішим супроводжуючим позаду, мабуть уявляють царя Єгипту чи Сидону. Однак нещодавно Сейріг висунув дуже правдоподібне припущення: постать у двоколці – статуя місцевого Баала, а піший супроводжуючий – цар Сидона, який виступає у релігійній процесії як жерець. В інших випадках на оборотних сторонах монет, безумовно, зображений перський цар, який стріляє з лука або вбиває лева. Зображення перського царя зустрічається на сидонських монетах, ймовірно, лише тому, що Сідон був тоді головним містом і в ньому був палац перського царя.

Ці сідонські монети виконані зі срібла чи бронзи. Із золота продовжували карбувати лише перські дари. Цікаво також те, що найпівнічніше місто Арад користувалося перським еталоном, тоді як всі інші – своїм, фінікійським.

Цар Сідона Баалшиллем ІІ (близько 401-365 до н.е.) випускав власні монети. На них вперше в історії сідонської монетної справи стали карбувати дату виготовлення, прив’язану до років правління цього царя. Перші з таких монет датовані 30-м роком правління Баалшаліма II (тобто, ймовірно, 372 роком до н.е.). Виготовлення подібного виду монет тривало до 332 року до н. е.., часу македонського завоювання Фінікії.

На фото – подвійний шекель 401-366 р. до н.е. (Баалшаллім II) (срібло  27,8 г), місто Сідон, Фінікія.

Після занепаду Перської імперії фінікійські міста входила до складу імперії Олександра Македонського, держав Птолемеїв та Селевкідів.

У період держави Селевкідів у Тірі з 126 року до н. е. до 65 року н. е. карбувались срібні шекелі так званої нової серії. На лицьовій стороні монети зображувався бог фінікійців Мелькарт, якого греки ототожнювали з Гераклом, на звороті – орел, який тримає одну ногу на носі галери. Поруч із ним –  палиця, яка є символом Мелькарта. Грецький напис на монеті свідчить «ΤΥΡΟΥ ΙΕΡΑΣ ΚΑΙ ΑΣΥΛΟΥ» (СВЯТОГО ТА НЕДОТОРКАНОГО МІСТА ТІР). Середня розрахункова вага монети в цей період складала 14,2-14,4 грама, що відповідало стандарту важкої фінікійської тетрадрахми. Виготовлялись також монети подвійної ваги – подвійні шекелі (дистатери). Цей вид шекелей примітний тим, що саме його вносили як храмовий податок, який кожен дорослий юдей мав платити Єрусалимському храму. Найчастіше саме з тирськими шекелями ототожнюються тридцять срібняків, які отримав Юда Іскаріот, погодившись видати Ісуса Христа первосвященикам.

Півшекеля, викарбуваного у фінікійському місті Тір приблизно з 102 по 101 рр. до н. е., через два з половиною десятиліття після того, як місто відновило свою незалежність від згасаючої імперії Селевкідів.

На фото – 1/2 шекеля, 102-101 р. до н. е., місто Тір.

У наступні століття територія сучасного Лівану входила до складу Стародавнього Риму, Візантії, Арабського Халіфату, держав хрестоносців, Мамлюцького султанату. У 1516-1918 pp. Ліван був адміністративною одиницею у складі Османської імперії. Таким чином, на території Лівану протягом останніх 2000 років використовувалися численні грошові системи, що включали різноманітні монети: грецькі драхми, римські денарії, арабські дирхеми, акче Османа і багато інших.

ХХ століття принесло глобальні зміни не тільки для політичної, але й для грошової системи Лівану. На початку століття населений християнами та мусульманами Ліван був автономією Османської імперії. У 1916 році британці та французи розділили азіатські володіння Османської імперії. Після закінчення Першої світової війни ліванська та сирійська території увійшли до сфери впливу Франції, а 1 вересня 1920, французький генерал Анрі Гуро розділив мандат у Сирії на шість держав. Однією з них був Великий Ліван з столицею в Бейруті. Новому краю було надано прапор, який представляв ліванський кедр на тлі французького прапора.

Ліван було створено, за для забезпечення підтримки маронітів та інших місцевих християн під час правління Франції в мандатній області. Християнські мешканці цих земель вже давно мріяли про свою власну країну, вільну від ісламського панування.

Французький мандат на Ліван у 1922 році був підтверджений Лігою Націй. Придбавши Сирію та Ліван, уряд Франції поставив питання введення валюти на підконтрольній території. В 1920 приватному Банку Сирії (з 1924 – Banque de Syrie et du Liban – Банк Сирії та Лівану), який був раніше французькою філією Османського банку, було надано право випускати валюту – лівано-сирійський фунт для підмандатних територій Франції на Ближньому Сході.

Перші банкноти та монети в обороті з’явилися лише у 1924-1925 роках. Було випущено дві серії банкнот лівано-сирійського фунта. На одній серії був напис «Великий Ліван», на іншій – «Сирія». Сирійські та ліванські банкноти були законним платіжним засобом на обох територіях без урахування кордонів. Валютне «розлучення» між Сирією та Ліваном відбулося лише у лютому 1948 року.

На фото – банкнота 1 фунт 1925, Великий Ліван

Хоча грошова одиниця і була ліванською за назвою, вона залишалася добре замаскованим французьким франком до 1941 року (курс 1 сирійсько-ліванський фунт = 20 французьких франків), коли сирійсько-ліванська валюта змінила прив’язку від франка до фунта стерлінгів. Це сталося в 1941 році, коли британські війська спільно з загонами «Вільної Франції» де Голля вибили вішистів (колабораціоністський уряд Франції, сформований після поразки у війні з нацистською Німеччиною (1940)) із Лівану та зайняли його територію. Після відходу британців ліванська валюта повернулася до прив’язки до франка, яка тривала до 1948 року.

У 1943 році Ліван став незалежною державою з унікальним конфесійно-політичним устроєм, що склався ще за французів. Ця система, що діє дотепер, передбачала обрання президентом лише християнина-мароніта. При цьому посаду глави уряду має обіймати мусульманин-суніт, а мусульманин-шиїт буде головою парламенту.

В 1963 виняткові права емітента ліванського фунта були передані Банку Лівану (Banque du Liban).

Піастр (англ., франц. «Piastre») – розмінна монета або грошова одиниця ряду країн Азії та Африки, зокрема й Лівану. Викарбувані у 1924 р. на монетному дворі Парижу 2 та 5 піастрів стали першими монетами сучасного Лівану. Протягом Другої світової війни було випущено монети з мінімалістичним дизайном та без вказування дати: ½, 1, 2½ та 5 піастрів.

На фото – монета 10 піастрів 1955 року (мельхіор), Ліван

У 1950-х і 1960-х роках ліванський фунт був стабільною і міцною валютою. Все змінилось з середини 1970-х років. П’ятнадцятирічна громадянська війна, що тривала з 1975 по 1990 рік, зруйнувала економічний добробут Лівану. Після закінчення війни політична нестабільність Лівану не закінчилася. Республіка стала ареною боротьби між Сирією, Ізраїлем, західними країнами, численними радикальними та терористичними християнськими, ісламськими та єврейськими угрупованнями. Все це украй негативно позначилося на ліванському фунті.

Останні роки валюта Лівану різко знецінилася. Не допомогла і жорстка прив’язка ліванського фунта до долара. У 1974 році долар коштував 3 фунти, в 2021 – 1512 фунтів за офіційним державним курсом і більше 7000 фунтів на чорному ринку.

Характерною ознакою майже всіх ліванських монет є зображений на них національний символ – кедр (основа прапора та герба Лівану).

На фото – монета 250 фунтів 2003 року (алюміній-нікель-бронзовий сплав), Ліван

У листопаді 2013 року Banque du Liban випустив купюру в 50 000 фунтів стерлінгів, яка містить кілька помилок, включаючи кому замість пробілу в значенні в цифрах (50,000 замість 50 000), але, перш за все, орфографічну помилку в слові «indépendance» (незалежність), написаному англійською мовою (independence). Керуючий Банку Ліванку Ріад Саламе повідомив ЗМІ, що британська друкарня De La Rue, якій було довірено друк банкнот, допустила ці помилки. Банк Лівану вирішив не вилучати цю помилкову банкноту, випущено лише 50 000 примірників на честь 70-ї річниці незалежності країни.