Республіка Китай, або Китайська Республіка (кит. трад. 中華民國, піньїнь: Zhonghua Minguo), відома також як Тайвань або Китайський Тайбей – острівна держава з обмеженим міжнародним визнанням у Східній Азії. У першій половині XX ст. була однопартійною країною, визнаною міжнародною спільнотою, що мала юрисдикцію над материковим Китаєм; проте з другої половини століття є демократичною державою, що контролює лише острів Тайвань і низку інших дрібних островів, хоча де-факто підтримує відносини з багатьма іноземними державами.
До 1949 року була єдиним міжнародно визнаним представником Китаю, і як така була членом-засновником ООН і одним з п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН. 1971 року Республіка Китай поступилася місцем в ООН Китайській Народній Республіці – з того часу ООН і велика частина світової спільноти офіційно визнають юрисдикцію КНР як над материковим Китаєм, так і над Тайванем і Пенху.
Лежить на острові Тайвань. Острів, також знаний як Формоза (від порт. Ilha Formosa – «гарний острів»), розташований у південній частині Східної Азії, на південь та схід від континентального Китаю. На сході і південному сході Тайвань межує з водами Японії і островами Рюкю. На південь від нього розташовані Філіппіни. Тайвань омивається Тихим океаном на сході, Південнокитайським морем і Лусонською протокою на півдні, Тайванською протокою на заході і Східнокитайським морем на півночі. Площа острова становить 35.801 км², довжина – 394 км, ширина – 144 км. На Тайвані переважають скелясті уступчасті гори вкриті тропічними і субтропічними лісами.
Республіка Китай також володіє Охрідськими островами, Зеленими островами в Тихому океані, а також Пескадорськими, Кінменськими і островами Мацзу.
Республіка Китай ділиться на дві провінції – Тайвань і Фуцзянь, і п’ять міст центрального підпорядкування. Провінції, в свою чергу, діляться на повіти і провінційні муніципалітети.
Будучи одним із чотирьох «азійських тигрів», вона є 26-ю за величиною економікою у світі. Новітні технології відіграють ключову роль у промисловості країни.
У Республіці Китай на високому рівні перебувають свобода слова, охорона здоров’я, освіта, економічні свободи тощо.
Експорт (вивіз): текстиль, сталь, пластмаси, електроніка, продукти харчування.
Населення Тайваню на 2011 оцінювалося в 23 415 126 осіб (оцінка). На 2022 рік населення 23,580,712 осіб (оцінка). Оскільки площа Тайваню становить 35 980 км², то щільність населення дорівнює 644,5 осіб на км². Це 15-те місце в світі за щільністю населення, і друге в Азії (після Бангладеш), якщо не брати до уваги держав з територією меншою, ніж у Тайваню.
98 % населення Тайваню – етнічні китайці (хань), 2 % – аборигени-«гаошань» (найдавніше населення острова Тайвань), що говорять тайванськими мовами австронезійської сім’ї. Офіційна мова – китайська (гоюй), але більшість населення говорить на інших діалектах китайської, тайванській і хакка. 94 % населення є послідовниками буддизму, даосизму і конфуціанства, менш 4,5 % – християнства або ісламу.
Новий тайванський долар (кит. трад. 新臺幣, спр. 新台币, піньїнь: Xīntáibì, символ: $ або NT$) – офіційна валюта Республіки Китай (Тайваню) з 1949 року. Спочатку видавався Банком Тайваню, а з 2000 року їх видає Центральний банк Республіки Китай.
В обігу перебувають монети номіналом ½, 1, 5, 10, 20 та 50 нових тайванських доларів і банкноти 100, 200, 500, 1000 та 2000 нових тайванських доларів.
Як і всі долари, своїм символом має $, але за потреби вирізнити від інших доларових валют використовується символ NT$.
| ПЕРІОД 1949- (РЕСПУБЛІКА КИТАЙ) | |||||||||
| РІК | НОМІНАЛ МОНЕТИ | ||||||||
| 1 цзяо | 2 цзяо | 5 цзяо | 1/2 нового долара | 1 новий долар | 5 нових доларів | 10 нових доларів | 20 нових доларів | 50 нових доларів | |
| 1981 | $1 |
На даний час банкнот в колекції немає
Тайвань з XVII ст. належить до території китайської цивілізації, але до цього його історія була цілком відмінною від китайської. Також особливу роль грало і грає його острівне розташування, що в різні епохи відображалося на грошовій системі Тайваню.
У 1544 році острів вперше відвідали португальці, які назвали його Формоза (Прекрасний). У той час більшість населення складали місцеві австронезійські аборигени. Китайці лише почали селитися на західному узбережжі острова. На початку XVII століття частину острова захопили іспанці, потім їх витіснили голландці. У 1624 році голландці збудували форт Оранж, а в 1627 – форт Зеландія, який став адміністративним центром їх володінь.
До приходу на Тайвань європейців у місцевих жителів використовувався безгрошовий обмін товарами – бартер. Розташований на торговому перетині Китаю, Японії та Південно-Східної Азії, Тайвань був плацдармом для піратів, контрабандистів і сезонних рибалок. У XVII столітті Тайвань став важливим східноазіатським торговим постом для Голландії та Іспанії, і разом з торгівлею також відбувся величезний приплив срібла на Тайвань.
На фото – перший торговий долар Нідерландської Ост-Індії. Велика рідкість, ця корона представляє найдавніший торговий долар Нідерландів у перше десятиліття закордонної експансії до Ост-Індії. Викарбуваний у Дордрехтському монетному дворі.
На фото – 8 реалів 1601 року (срібло 0.917, 27,31 г, 39 мм), Нідерландська Ост-Індія
Голландські та іспанські срібні монети були номіналами в гульденах і реалах. Приплив срібла та втручання торгових партнерів вплинули на первісну бартерну систему тайванців. Аж до китайських династій Мін і Цін срібні монети були основною валютою на Тайвані.
В 1662 р. острів захопив Коксінґа з Китаю, який після падіння династії Мін заснував тут власну династію – державу Дунмін. Столицею цієї держави стало місто Тайнань, засноване в районі Форту Зеландія та Форту Провінція. Під впливом голландського та іспанського панування на острові в державі Дунмін залишалося срібло. Китайські срібні таелі (злитки) і голландські та іспанські срібні монети залишалися в обігу, хоча монети, як правило використовувались для торгівлі. Також у загальному вжитку перебували монети останнього імператора династії Мін Чжу Юлана (1646-1662) – бронзові монети з квадратним отвором всередині.
Правління цінського імператора Сюаньє (1661-1722 рр.) ознаменувалося приєднанням острова Тайвань до Імперії Цін в 1683 році, який незадовго до того голландці намагалися перетворити на свою колонію. Перемога китайської армії була відзначена випуском монет на новоствореному тайванському монетному дворі. Тут виливалися латунні монети за зразком материкового Китаю – круглі монети з квадратним отвором всередині.
Сплав, з якого відливались монети при Цінах, містив міді менше, ніж будь-коли в Китаї до цього, близько 50 %. У XVIII-ХІХ ст. бронза як метал для виливки монет була замінена латунню (сплав міді та цинку).
На фото – 1 цянь 1689-1692 років (латунь, 2,78 г, 23,8 мм) (Сюаньє), Династія Цін
З відкриттям монетного двору на острові почали збирати і переплавляли монети Чжу Юлана з попередньої династії Мін. Нова монета «Kang Xi Tong Bao» (康熙通寶) коштувала за стандартом ваги 1 цянь. Пізніше виливалися монети більшої ваги. На реверсі цих монет монетний двір Тайваню позначався маньчжурською мовою «ᡨᠠᡳ» (тай) зліва, і китайським ієрогліфом «臺» (тай) праворуч. Ці монети випускалися протягом 1689-1692 років.
Наступний випуск латунних монет на Тайвані відбувся за імператора Хунлі (1735-1796). На його монетах на зворотній стороні монетний двір Тайваню вказувався тільки маньчжурською мовою – «ᠪᠣᠣ ᡨᠠᡳ» (Boo-tai). На аверсі містилися ієрогліфи «乾通隆寶» (Qian Long Tong Bao). Нормативна вага монет становила 1,2 цянь. Фактична вага зазвичай – від 1 до 1,2 цяня, а діаметр становить 25,5 мм.
1853-1854 роках імператор Їчжу (1850-1861) на Тайвані виливав монети з написом на аверсі «咸通豐寶» (Xian Feng Tong Bao), а на реверсі монетний двір Тайваню вказувався також тільки маньчжурською мовою – «ᠪᠣᠣ ᡨᠠᡳ» (Boo-tai).
Цей самий напис маньчжурською мовою – «ᠪᠣᠣ ᡨᠠᡳ» (Boo-tai) містився на зворотній стороні монет імператора Цзайчунь (1861-1875). На аверсі містилися традиційні для династії Цін напис з чотирьох ієрогліфів, але змінений на – «同治通寳» (Tong Zhi Tong Bao). Цзайчунь випускав монети на острові протягом 1862-1874 років.
Під час правління династії Цін на Тайвані випускалися і паперові гроші. Це сталося в 1860-х роках, коли для придушення великого повстання (Інцидент Тай Чао-чуен (1862-1865 рр.)) штаб оборони Тайваню випустив банкноти та зібрав 40 000 срібних юанів від місцевих лідерів.
На китайських доларах, включаючи й провінцію Тайвань, є позначення монетного двору – назва міста або здебільшого провінції. Дата вказувалась не завжди, відзначалася або порядковим роком правління китайською чи англійською мовою, або китайськими циклічними знаками.
На фото – 10 центів (фенів) 1893-1894 років (срібло 0,820, 2,7 г), Провінція Тайвань
У 1886 році Тайвань стає окремою провінцією Китаю з центром в місті Тайбей. У цей період на материковому Китаї йде повне знецінення цяня, що призвело уряд Цзайтянь (1875-1908 рр.) до необхідності монетної реформи. У 1889 р. Китай відмовився від бронзової монети з квадратним отвором, що в обігу перебував понад 2500 років. Водночас стародавня техніка виготовлення монет – лиття – була замінена карбуванням за західним зразком та за допомогою європейських машин. Головний зміст реформи полягав у прийнятті нової монетної системи на основі мексиканського долара («песо»): 1 долар (китайською «юань») дорівнює 100 центам (китайською «фень»); 10 центів (фенів) становлять «цзяо», а 1 цент (фень) прирівняний 10 цяням, що за ідеєю ставали лише лічильною одиницею. Однак цяні колишнього типу, у вигляді круглої монети з квадратним отвором, продовжували ще випускати в Китаї (крім Тайваню) протягом першого десятиліття XX ст. (до 1907-1908 рр.). Тільки ці нові цяні не відливались як у дореформений час, а карбувалися подібно до всіх монет доларової системи.
На острові монети з серії китайського долара (юаня) були викарбувані Машинобудівним бюро (機械局) в Тайбеї трьома номіналами – 5 центів, 10 центів і 20 центів (фенів). Вони характеризується двома написами на аверсі «造製省臺» (Виготовлено в провінції Тайвань), або «造製灣臺» (Виготовлено в Тайвані). На зворотній стороні місце карбування монет продубльовано англійською мовою «TAI-WAN PROVINCE» (ПРОВІНЦІЯ ТАЙВАНЬ). Ці монети викарбувані зі срібла 0.820 проби і важать 1,3 г – 5 фенів (центів), 10 фенів – 2,7 г, 20 фенів – 5,4 г.
Тайванські монети були заборонені з 1896 року, коли Тайвань був переданий Японії маньчжурським урядом після японсько-китайської війни, тому багато з них використовувалися як ґудзики або жіночі аксесуари. Сьогодні на їхніх уцілілих шматках час від часу можна знайти місце спайки.
Банкноти (сертифікати) Республіки Формоза (Тайвань) датуються 21-м роком правління імператора Цзайтянь (1875-1908) з династії Цін за китайським місячним календарем – то є 1895 рік.
На фото – сертифікат 1 юань 1895 року, Республіка Тайвань
Після закінчення Першої японсько-китайської війни 17 квітня 1895 року, острів Тайвань був переданий китайською імперією Цин до складу Японської імперії відповідно до Сімоносекського договору. Ряд відомих чиновників з Тайваню, які виступали проти вищезгаданого договору, проголосили на острові Тайвань, незалежність і утворили Республіку Формоза (Тайвань), яка була розпущена японськими окупаційними силами, після того як японські війська захопили її столицю Тайнань 21 жовтня 1895 року. У тому ж 1895 році, коли Республіка Формоза ще чинила опір японському поглинанню, другий президент Республіки Лю Юнфу видав срібні сертифікати уряду Тайвань. Сертифікати були трьох номіналів – 1, 5 і 10 юанів.
У 1899 році Японія заснувала Банк Тайваню зі стартовим капіталом у 5 000 000 єн, який функціонував як центральний банк колонії та грошово-кредитний орган. Імперський уряд у Токіо наказав Банку ввести тайванську єну, прив’язану один до одного до японської єни. Це допомогло стандартизувати валюту Японської імперії та поступово вивести з обігу попередні валюти на новопридбаних територіях.
Цілі Банку Тайваню полягали в тому, щоб забезпечити капітал для експорту тайванської сировини до, власне, Японії та розширити японську торгівлю з Китаєм через свої філії в материковому Китаї. Перше відділення Банку Тайваню в материковому Китаї було відкрито в Шанхаї, де в 1905 році було випущено серію банкнот, номіналами у срібних доларах – 1, 5, 10, 50 срібних єн. Для випуску цих паперових купюр також потрібен був дозвіл японського імператорського уряду. У 1906 році була випущена серія банкнот «золота єна» номіналом 1, 5, 10, 50 і 100 золотих єн. В період 1911-1917 роки випускалися банкноти номіналом 1, 5, 10 і 50 доларів.
У 1917-1918 роках влада Тайваню через брак розмінної монети випускає в обіг наклеєні на поштові листівки марки у 1, 3, 5, 10, 20 сен. Листівка з двома марками по 20 сен і одною в 10 сен коштувала 50 сен.
Тайванська єна – грошова одиниця Тайванського генерал-губернаторства у складі Японської імперії в 1899-1946 роках. Дорівнювала японській єні і перебувала в обігу паралельно з нею.
На фото – банкнота 1 тайванська (золота) єна 1915 року, Тайванське генерал-губернаторство Японської імперії
Зображення банкнот Банку Тайваню не були єдиними, як і їхні розміри; дизайн цих банкнот, здається, був продиктований місцевими китайськими звичаями. Деякі мали вертикальний дизайн, як-от банкноти, виготовлені філіями Сямень (Амой) і Шаньтоу (Сватоу), тоді як банкноти, виготовлені філіями Гуанчжоу (Кантон), Ханькоу, Цзюцзян, Шанхай і Фучжоу, були горизонтальними, хоча загальні форма банкнот і їх візерунки також відрізняються між філіями.
Приблизно 10 % усіх банкнот, вироблених Японським банком Тайваню, перебували в обігу на материковому Китаї.
Після закінчення Другої світової війни та Другої китайсько-японської війни в 1945 році острів Тайвань був переданий під контроль Китайської Республіки, від імені союзників у Другій світовій війні. В Китайській Республіці, тоді був загальновизнаний уряд як материкового Китаю, так і острова Тайвань, цей уряд оголосив що Тайвань тепер «злучений» з Китаєм.
Зі зміною політичної ситуації на острові знову змінилася грошова система. Новий уряд на Тайвані запровадив перший тайванський долар, тобто зараз – старий тайванський долар. Хоча новий уряд привіз із собою власний центральний банк із Китаю, Банк Тайваню продовжував функціонувати як агент фактичного центрального банку.
У 1946 році Банк Тайваню почав випуск банкнот у доларах, якими у співвідношенні 1:1 була замінена тайванська єна, що зверталася раніше на острові. Банкноти першого випуску друкувалися в Шанхаї, з 1947 банкноти друкувалися в Тайбеї.
Випускалися банкноти номіналом 1, 5, 10, 50, 100, 500, 1000, 10 000 доларів. Була підготовлена, але не випущена в обіг купюра на 100 000 доларів. У 1948 році Банк Тайваню випустив чеки на пред’явника 10 000, 100 000, 1 000 000 доларів.
В 1946 були випущені банкноти тайванського долара (юаня), який після введення нового тайванського долара отримав назву старого тайванського долара. Тайванський долар 1946-1949 років випускався лише у банкнотах, усі номінали мали єдиний дизайн та відрізнялися лише кольором.
На фото – банкнота 10 доларів 1946 року, Тайвань
Однак панування старого тайванського долара виявилося досить коротким. Економіка Тайваню, яка була стабільною під правлінням Японії, після Другої світової війни опинилася в руїні. Конфлікти між населенням Тайваню та новими китайськими правителями, корупція в уряді, вируюча громадянська війна в Китаї та безпосередня післявоєнна боротьба сприяли гіперінфляції. Треба було друкувати все більші й більші номінали тайванських банкнот.
У 1949-1950 роках Комуністична партія Китаю, перемогла у громадянській війні в Китаї, і зуміла вигнати законний уряд Китайської Республіки з материкового Китаю на острів Тайвань (а також на деякі інші невеликі китайські острови). На той час ще не було підписано жодного договору про офіційну передачу острова Тайвань до складу Республіки Китай. Уряд Республіки Китай обрав місто Тайбей тимчасовою столицею Республіки Китай і оголосила «воєнний стан» у 1949 році.
Золотий запас Китаю було вивезено на Тайвань у лютому 1949 року. Разом із гоміньданівським урядом переїхав на Тайвань і Центральний банк Китаю. Однак через відсутність у Центробанку необхідного обладнання в новому офісі в Тайбеї емісійні права були делеговані Банку Тайваню.
Банкноти нового тайванського долара були вперше випущені Банком Тайваню 15 червня 1949 року з єдиною метою – покласти край гіперінфляції, яка вразила китайську грошову систему у роки громадянської війни. Обмін валюти проводився у співвідношенні 40 тисяч старих тайванських доларів за один новий тайванський долар. Новий тайванський долар все ще є офіційною валютою Тайваню на сьогоднішній день.
Китайський термін «новий тайванський долар», як правило, використовується тільки для банківських та правових договорів, щоб уникнути будь-якої можливої двозначності, або, якщо йде мова про іноземні валюти. На Тайвані використовується термін юань (元 або 圓), або квай (錢). Причому термін юань широко використовується при написанні, а квай в розмові.
На фото – 5 цзяо 1954 року (алюмінієва бронза), Тайвань
1949 року в обіг надійшли банкноти номіналом: 1, 5, 10 і 50 центів, а також 1, 5, 10 і 100 доларів. Всі банкноти були вертикального дизайну і відрізнялися за кольором: центи мали одноколірний друк, долари були дво- або триколірними. В оформленні також використовувався портрет революціонера та політичного діяча, якого часто називають «Батьком нації» Сунь Ятсена, будівля Банку Тайваню, карта Тайваню та червоні печатки.
Розмінні монети тайванського долара випускалися з 1949 року. Спочатку це були монети номіналом 1, 2 та 5 цзяо. Перша монета 1 цзяо виготовлена з латуні, далі з алюмінію, а останній випуск даного номіналу відбувся 1974 року. Монета 2 цзяо випускалася тільки в 1950 році з алюмінію. Перший випуск монети 5 цзяо вийшла зі срібла 0.720 проби, далі з алюмінієвої бронзи і нікелевої латуні. В останнє її випустили 1973 року.
У зв’язку з тим, що Центробанк Китайської Республіки відновив свої емісійні права у 1961 році та був обладнаний відповідним чином, на початку 1960-х років було випущено нові банкноти тайванського долара. Проте назва Банку Тайваню зберігалася на банкнотах аж до емісії 2000 року. Банкноти зразка 1961 року набули більш звичної горизонтальної орієнтації.
Надалі дизайн нового тайванського долара змінювався неодноразово, але при цьому несуттєво. На банкнотах залишалися константні зображення – портрет Сунь Ятсена, червоний друк, назва емітента. Однак з’явилися і нові мотиви – пам’ятки Тайваню (резиденція президента, шосе Сухуа, маяк Елуаньбі, міст Січжоу).
На рубежі 1960-1970-х років на банкнотах вперше з’являється позначення держави-емітента – 中华民国 (Китайська Республіка). У другій половині 1970-х років на тайванських банкнотах з’явився портрет президента Тайваню маршала Чан Кайші, який помер 1975 року.
На фото – банкнота 1000 нових доларів 1976 року, Тайвань
1960 року в обіг вийшла доларова монета з нікелевої латуні, а 1970-го мідно-нікелева монета номіналом 5 доларів.
Коли економіка Тайваню відновила свої позиції в 1950-х роках, а потім прискорилася у 80-х і 90-х XX ст., нова валюта та рівень інфляції стабілізувалися. У період з 1986 по 2020 рік, згідно з даними МВФ , річна інфляція в Тайвані не перевищувала 4,5%. Річна інфляція протягом усього періоду переважно коливалася близько 1,5%; саме там, де цього хотіли центральні банкіри.
Оскільки світ знову стикається з привидом високої інфляції – одними з найвищих показників з часів нафтових шоків 1970-х і 80-х років – новий тайванський долар залишався відносно стабільним.
1981 року Банк Тайваню випустив нову серію монет, яка включає номінали 1/2, 1, 5 і 10 нових тайванських доларів. 1/2 доларова монета виготовлена з бронзи; 1 долар – зі сплаву міді, алюмінію і нікелю з бюстом на аверсі Чана Кайші; 5 і 10 доларів – мідно-нікелевий сплав, також містить бюст Чана Кайші.
1992 року вийшла в обіг монета номіналом 50 доларів, яка до сьогодні тричі змінили дизайн (1996-2000 карбували з біметалу). З 2001 коку в обігу появилась монета номіналом 20 доларів з біметалу: центр – мідно-нікелевий сплав, кільце – алюмінієва бронза.
2011 року змінено дизайн монети 10 доларів. На аверсі замість портрету Чана Кайші поміщено портрет Сунь Ятсена (першого президента та батька-засновника Республіки Китай).
Монета в 1/2 долара є рідкісною через її низьку вартість, в останнє карбувалася 2004 році. Станом на 2010 рік вартість сировини для монети в 1/2 долара була вищою за номінальну вартість монети.
На фото – 1 новий долар 2016 року (сплаву міді, алюмінію і нікелю), Тайвань
Банк Тайваню продовжував відповідати за емісію валюти аж до 2000 року. Сьогодні Банк Тайваню більше не виконує функції центрального банку, як-от проведення монетарної політики чи випуск валюти. Натомість він перейшов до комерційного та роздрібного банківського обслуговування, обслуговуючи як звичайні тайванські компанії, так і вкладників.
На початок 2023 року на острові Тайвань в обігу знаходяться монети номіналом 1/2, 1, 5, 10, 20 та 50 нових тайванських доларів і банкноти 100, 200, 500, 1000 та 2000 нових тайванських доларів.
Монета номіналом 1 новий долар 1981 року викарбувана в Центральному монетному дворі Тайваню в місті Таоюань (Китайська Республіка) (див. примітку нижче). Монета у формі кола. Виготовлена з алюмінієвої бронзи (Cu₉₂Ni₆Al₂).